Коли ми дізнаємося про неймовірні подвиги наших воїнів, вони здаються нам, звичайним людям, чимось, що знаходиться за межами фізичних можливостей людини. Але генетичний код нашого народу, пам'ять крові, моральні заповіді лицарського кодексу честі наших легендарних предків – запорожців дають розуміння характеру нації нескорених, чий вільнолюбний дух було успадковано від наших предків – запорожців. Вони переносили нелюдські страждання, але сміялися в обличчя ворогу, гинули, прикриваючи своїх побратимів.
До речі, ці відносини між воїнами, виявляється, були притаманні, за тлумачним словником, тільки південним слов’янам, тобто українцям, скріплювали дружбу до ступеню братства, супроводжуючи це відповідними обрядами і ритуалами, порушення яких вважали за великий гріх.
Коли дивимось в мережах на веселі танці і витівки бійців ЗСУ, ще й оркестр іноді грає, знову згадуємо козака-бандуриста, легендарного Мамая, який нині стає героєм віршованих рядків і художніх творів, де бандура в руках сусідить із гранатометом чи джавеліном.
Та і словесні вправи наших воїнів, їх влучні слогани теж викликають алюзії картини І.Ю. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1889-1896), що належить ХХМ. Наш славетний земляк, закоханий в Україну, створив цілу низку творів, присвячених історії, життю та побуту своєї батьківщини. Чільне місце серед його україніки дійсно займають його «Запорожці», які, за висловом критики, є «вищим творінням майстра». І це дійсно так: називаєш ім’я Рєпіна і від будь кого у відповідь обов’язково почуєш – «Запорожці пишуть листа турецькому султанові»! Півтора десятка років ця тема не відпускала художника, що знайшло втілення у чотирьох роботах на цю тему.
Наша картина - другий за часом написання варіант цієї теми, аж ніяк не копія, як часто помилково пишуть у пресі! І як ми вважаємо, наш варіант є більш цікавим за композиційним та колористичним вирішенням, до речі, поєднанням коричнево-червоних кольорів, як відзначають фахівці, «пріоритетними у зоровому сприйнятті слобожанина». У нашому полотні є багато цікавих моментів: на столі немає колоди карт, яка є в першому варіанті як натяк на обставини нападу турок і татар на Хортицю у Різдвяну ніч 1676 року, бо саме гра в карти за північ врятувала козаків, що вчасно помітили вороже військо біля своїх куренів. У нашій картині писар з неоднозначною посмішкою є учасником написання листа, а не тільки виконавцем, як у першому варіанті. Та і саме пусте місце за столом, де писар фіксує сказані слова, має важливе композиційне значення – цей «прорив картинної площини», такий популярний у мистецтві того часу, влучно підмітив друг і київський кум Рєпіна (хрестив у Чугуєві його сина Юрія) Микола Мурашко: «Ви підходите до картини, і все – Ви ніби берете участь у цьому натовпі…. І Ви неминуче пристаєте до нього, і тут перед вами всі ці живі типи, що сміються…»
Для цього Рєпін шукав чоловіків, які мали цікавий тембр сміху – від дошкульного, уїдливого, до розкотистого, гучного. Саме в нашій картині він, як Гоголь над рукописом, чаклує над полотном, досягаючи враження одномоментності імпровізації створення, зберігаючи відчуття просторовості, режисерської свободи, портретного досвіду. «Запорожців» можна вважати завершенням теми епічної народної картини, де «майданна естетика» співіснує з великою ідеєю, інтелектуальним і духовним змістом (про це свідчить лист Івана Сірка турецькому султану, відправлений попередньо) і низовою сміховою культурою козацького коша. За часів дитинства і юності Рєпіна цей лист козаків був добре відомий на Слобожанщині, і художник добре знав його зміст. Як і автор цього посту (Ольга Денисенко) у шкільні роки на Куп’янщині.
Нині «Запорожці» Рєпіна і сам лист набули нового звучання.
Так,скажімо, в соцмережах «гуляє» кілька версій листа – тільки вже не турецькому султану, а керівнику Росії, який напав на Україну.
Дослідник історії Ігор Полуектов, який зараз служить у ЗСУ, раніше опублікував ніби «Отвіт Запорожців Путіну»: «Ти, цар, чорт пітерський, і проклятого чорта син і брат, самого Люцифера секретар, да не отаман! На тобі! Який ти в чорта лицар?! Чорт ти, вис@ана твоя морда. Не будеш ти, сукин син, синів християнських під собой мати, твойго війська ми не боїмося, землею і водою будемо битися з тобою, враже ти, розпроклятий сину!»
Є й інші версії віртуального листа російському лідеру.
«Ти, Ху@ло, чорт московський, і проклятого чорта син і брат, самого Люцифера секретар. Який ти в чорта лицар, коли голою ср@кою їжака не вб’єш?!» - читаємо версію листа. Що її запостив один з користувачів FB Дмитро Клименко.
Так само і картина має багато версій з реальними учасниками – нинішніми воїнами ЗСУ і в цьому ми теж вбачаємо поєднання інтелектуального і “низового”, - як і в картині Рєпіна: високий рівень козацької еліти з університетською європейською освітою, що втілюють нині наші воїни - айтішники, художники, музиканти, технарі із звичайними, на перший погляд, хлопцями, які на війні стають креативними і творчими.
Вітаємо зі святом наших захисників і захисниць!
Любимо, молимось за них, віримо в перемогу!
Мистецтвознавиця Ольга Денисенко
Особлива подяка за підготовку цього матеріалу Наталі та Григорію Титаренкам.
Особлива подяка за підготовку цього матеріалу Наталі та Григорію Титаренкам.