Серпень є особливо щедрим на свята - релігійні, народні, державні. Серед них найбільш значними є дві дати - 23 і 24 серпня. День державного прапора і День незалежності України. 23 серпня це ще й Європейський день пам’яті жертв сталінізму та нацизму, про що Україна зберігає болючу пам’ять, особливо загострену нинішніми воєнними подіями. А 24 серпня, крім великого свята нашої нації і держави, минає 30 років з часу відкриття (1995) у селі Вишнівка Тернопільської області пам’ятного знака Дмитрові Вишневецькому (Байді), легендарному засновнику козацької дружини на Малій Хортиці, що стала прототипом Запорізької Січі на Дніпрових порогах. Байда гідно прийняв свій життєвий кінець 1653 року в Туреччині, про що переповідають рядки відомого українського думового епосу. Так образ козака – запорожця став синонімом втілення сили духу, незламності і мужності у боротьбі за свободу і незалежність України. Він пройшов крізь віки, до нашого часу, трансформувавшись вже у ХVII ст. в образ козака – бандуриста, Мамая, зображення якого у різних видах втілення було надзвичайно популярним. На багатьох картинах того часу є зображення прапора, більше одноколірного – жовтого.
Мабуть, вперше у відомих нам творах образотворчості жовто-блакитний колір зустрічаємо у Рєпіна - в його знаменитих «Запорожцях», що належить ХХМ, де одна із хоругов має це забарвлення, що свідчить про глибоке знання майстром української історії. Але по-справжньому поєднав наш прапор і козацький характер львівський художник Орест Скоп, автор величної серії творів, присвячених нашому національному героєві, що в народній уяві поєднав найкращі риси українського характеру і вдачі, про що свідчать нинішні подвиги бійців ЗСУ. Сьогодні жовто-блакитний прапор завжди з нашими військовими, на їхніх шевронах, рюкзаках, на позиціях. Його підписують своїми позивними бійці ЗСУ на пам’ять своїм побратимам. Він гордо майорить над вільними і звільненими населеними пунктами України, а його появи з нетерпінням чекають на окупованих територіях.
Наш прапор піднімали над Еверестом, і в Антарктиді, він побував у космосі та в різних точках земної кулі. Зовсім недавно як символ спротиву майорів на Алясці, його зворушливо підіймав сільський хлопчик, вітаючи наших льотчиків на окупованій території, його часто встановлюють поза межами України як символ підтримки і єдності. І головне, його дуже бояться наші вороги - він як правічний символ сонця і життя, поєднаний з небесною блакиттю, закорінений в українську міфологію, спадок князівської доби України-Руси, козацької звитяги, і врешті - незборимої нації ХХІ століття.