Сьогодні вперше ми пропонуємо нашим користувачам нову тему, присвячену Дню музики.
ХХМ завжди був не тільки експозиційно-виставковим центром, а й сценічною площадкою, де звучала музика у виконанні як професійних майстрів мистецтва, так і учнів музичних шкіл та студентів вищих навчальних закладів. Культурно-мистецькі заходи арт-проєктів «Фермата» і «Натхнення», концертні програми «Музей запрошує» і «Вчителі та учні» дарували нашим відвідувачам можливість насолоджуватись авторським виконанням своїх творів харківських композиторів В.Птушкіна, М. Стецюна, В. Іванова, В. Соляннікова, виступом знаних вокалістів-солістів ХОФ (Я.Боброва, А. Бражнік), Схід-Опера (В. Болдирєв, В. Гращенко), ХНУМ ім. І. Котляревського
(А.Гроза, Н. Полікарпова, М. Маркович) та інші. Також було проведено конкурси дитячої творчості «Музична палітра М.Кармінського», «Я малюю музику В. Іванова», «Ілюстрації до музики М.Стецюна». Не випадково однією з архітектурних перлин Харкова є відома скульптура «Скрипаль на даху», живописні парафрази якої можна побачити в картинах сучасних художників на тему війни, що звучать як реквієм за загиблими.
Добре відомо, що музичне мистецтво займало досить важливе місце у творчому світосприйнятті багатьох майстрів ХІХ та ХХ століть. Серед них можна назвати М.Врубеля – надзвичайного цінителя цього мистецтва, великого ентузіаста сучасної вітчизняної музики І.Ю. Рєпіна, було немало любителів домашнього музикування, що володіли грою на багатьох інструментах, до яких на рубежі ХІХ-ХХ ст. приєднались особливо популярні кобза, бандура, гітара.
Саме це поєднання звукових і зорових образів, наповненість картини глибоким особистим змістом підкреслювали багато майстрів образотворчості: «В картині повинна бути втілена історія душі, співзвучна сердечним почуттям. Це важко виразити словом, це так схоже на музику».
У зібранні ХХМ є чимало робіт, пов’язаних з музикою та її виконавцями. Безумовно, найбільше це пов’язано з творами відомого харківського пейзажиста Петра Левченка (1856-1917). В молодості він збирався закінчити консерваторію, стати професійним музикантом. Але любов до живопису перемогла, хоча він не залишив музику. Левченко постійно нею займався, відвідував концерти, добре грав на багатьох музичних інструментах, де улюбленим було фортепіано. Чудовою піаністкою і співачкою була його дружина Матільда Ситова, яку він часто писав у своїх роботах.
Левченко часто виступав у складі любительського тріо або квартету. Його живописні роботи хочеться назвати ноктюрнами за вишуканістю та елегійністю озвученої теми, благородству і тональному багатству. Завдяки цьому художник добре розумів творче натхнення виконавця, той особливий стан і настрій, який створювала музика.
Картина «Натхнення. Біля рояля» викликає алюзії вальсу Шопена, де звуки музики створюють в уяві картинні образи – вечір, м’якість обрисів і співвідношень живописних плям, а також і словесні, рядки відчуття того особливого «левченківського» музичного колориту, символіко-романтичного, зі скрадливими формами і лініями, що утаємничено перетворюють світ.
До теми любительського музикування також звертався відомий харківський майстер Костянтин Пинєєв (1868-1922), якого, як і П.Левченка, можна назвати представником так званого «м’якого» реалізму.
Картину «Жанрова сцена. Музика» композиційно вирішено за принципом «сценічної площадки», перспективні лінії підлоги з килимом ведуть у глибину картинного простору, де розгортається нескладна жанрова сцена. Художник акцентує деяку незграбність поз музикантів, мішкуватість їх одягу, що не заважає відзначити їх артистичність.
Чудово передано зображення музичних інструментів – їх блискучу поверхню, детально прописані струни і деко, дещо недбалої, але добре живописно скомпонованої «натюрмортної групи» на фортепіано.
Також у фондах ХХМ вдалося виявити ще дві роботи, пов’язані з музикою – доволі рідкісний як жанр на рубежі ХІХ-ХХ ст., натюрморт із гітарою та жанрову сцену. Її експонуємо вперше, другу роботу було представлено на виставці «Ніч на полотнах» в ХХМ 2018 року. Їх невідомі автори, попри деякі технічні недоліки виконання і брак майстерності, все ж таки намагалися передати піднесений романтичний настрій «місячної сонати» і об’єднати предмети мистецтва (гіпсову скульптуру, картину на стіні, гітару) в інтер’єрі на фоні вікна.
У сучасному образотворчому контексті художнього життя Харкова музична тема теж займає особливе місце, адже наше місто насичене театрами, музичними закладами, композиторами і виконавцями. Їх вродливі і одухотворені обличчя у пориві творчого натхнення не можуть не привернути увагу, викликають захоплення і захват, де артистизм виконання музичного твору поєднано з живописною маестрією. Не менш цікавим можна вважати звернення до народних музик, відчути запальний характер танців і пісень на сільських святах та масових гуляннях. Військові паради завжди йдуть у парі з духовими оркестрами, запорожці виступали в похід під звуки легендарного запорізького маршу. Таким чином, художник матеріалізує звуковий образ у візуальний, надає йому статусу вічності.
Так, музика – стихія, яка зачаровує. Її звучання – у всьому. І якщо робота художника «не звучить», значить, вона не відбулась.
Мистецтвознавиця Ольга Денисенко