Харків, вул. Жон Мироносиць, 11

Пн–Нд з 10:00 до 17:40 Вт — вихідний

Борис Йосипович Вакс

Борис Йосипович Вакс

Борис Йосипович Вакс. Це ім’я добре знайомо поціновувачам мистецтва Харкова. Він народився 25 травня 1912 в Житомирі в родині столяра-червонодеревника. 1929-1933 навчався у Київському художньому технікумі у Л.Крамаренка та А.Черкаського; 1944-1948 – у Харківському художньому інституті у М.Дерегуса, О.Кокеля, С.Прохорова. Від 1933 працював художником клубу (від 1936), головним художником ТЮГу (1939–41) у Сталіно (нині Донецьк). З 1941 по 1944 – учасник бойових дій на фронтах Другої світової війни. Викладав у Харківському художньому інституті (1948-1952); працював у Харківському художньому фонді (1951-1955). Учасник виставок з 1949, мав персональні виставки. Працював у галузях станкового і монументального живопису, графіки. Провідні теми – шевченкіана, поетизація жінки-трудівниці, тема війни. У 1960-70-х перебував під впливом «суворого» стилю. Керував монументальної секцією Харківської організації Спілки художників. Жив й працював в Харкові, помер 4 серпня 1989.

Твори Б. Вакса зберігаються в багатьох музеях України, приватних збірках США, Японії, Німеччини, Франції, Венесуели, Італії.

За довгі роки творчого життя Б.Й.Вакс створив свій стиль, свою манеру, свій особливий підхід до вирішення теми. Був художник в живопису поетом, вмів опоетизувати любий життєвий, навіть самий буденний сюжет. З однаковою майстерністю писав портрети, натюрморти, жанрові картини.

Знання, придбані під час навчання у Києві, яке було засновано на новаторських методиках викладання, помножені на особисті експерименти, проявилися повніше всього в натюрмортах. У творчості Б.Вакса знайшли відображення бажання з особливою глибиною розкрити в «безподійному» жанрі натюрморту власне світовідчуття і зміст свого часу з його підвищеною увагою до особистісного початку, до таємних сторін духовного світу людини.

Особливе місце в творчості художника займала тема війни, про яку він знав не з чуток. Але його не можна назвати баталістом, ця тема вирішується майстром не стільки в героїчному, скільки в ліричному контексті. Кожна картина ставала емоційною трепетною сповіддю художника – фронтовика, який вибирав для цього шлях психологічного аналізу, філософського осмислення образів.

Картини Вакса – завжди одкровення про щось по-справжньому значуще для нього самого. Розповідаючи про своїх сучасників, художник наділяє своїх героїв живими рисами, яскравими індивідуальними характеристиками. Досягаючи великої природності й життєвості сюжету, Вакс надає поетичності та значущості звичайній сцені, наповнює її серйозними роздумами про життя.

Мистецтвознавець Алла Пивненко в передмові до альбому творів так характеризує творчість художника: «Борис Йосипович Вакс – живописець яскраво вираженого лірико-філософського звучання. Його твори – дзеркало душі художника, чуйного до навколишньої дійсності».