Декоративно-ужиткове мистецтво

Харківський художній музей має унікальну колекцію фарфорової пластики, частину якої представлено на виставці «Фарфор ХХ ст.». В експозиції виставки більше двохсот експонатів створених на фарфорових виробництвах Росії, України та Литви. Виставка охоплює останні роки існування Російської імперії, драматичні сторінки жовтневої революції та радянський період. Стрімка масштабність змін ХХ століття знайшла своє відтворення у сюжетах декоративних розписів на фарфорі та скульптурних композиціях. Фарфор називають «коментатором свого часу», що тонко сприймає усі культурні та політичні зміни. ХХ сторіччю притаманний цілий калейдоскоп тем та стилістичних напрямків, що втілились у фарфорі: салонне мистецтво пізнього академізму; витончена пластика символізму, модерну та арт-деко; футуристичність агітаційного фарфору, лаконічна виразність неофункціоналізму.

Значну частину експозиції демонструє фарфор Імператорського фарфорового заводу (ІФЗ), який за часів революції стає Державним фарфоровим заводом, а з 1925 року – Ленінградським фарфоровим заводом ім. М.В. Ломоносова (ЛФЗ). 

Наприкінці ХІХ століття славетні художники звертаються до декоративного мистецтва, працюють зокрема з керамікою. У 1899 – 1900 рр. М.О. Врубель (1856-1910) захоплено працював у маєтку С.І. Мамонтова в Абрамцево над образами опери М.А. Римського–Корсакого «Садко». На виставці врубелівська майоліка демонструє авторський казково-романтичний варіант модерну - скульптуру «Садко»(1899-1900) та декоративну таріль «Садко на березі Ільмень-озера»(1899-1900).

На початку ХХ століття завод залучає до співробітництва художників кола «Мир искусства», які створювали моделі для фарфору: К.А. Сомов (1869-1939), Є.Є. Лансере (1875-1946), С.В. Чехонін (1878-1936), Л.С. Бакст (1866-1924). Скульптуру К.А. Сомова «Дама з маскою» (1905-1906) було виконано на замовлення С.Дягілева для виставки Російського мистецтва 1906 року у Парижі і вона стала яскравим дебютом художника у фарфорі.

Появу агітаційного фарфору пов’язано з ім’ям художника-графіка        С.В. Чехоніна (1878-1936), який вніс у декоративний розпис більшовицько - пролетарську символіку. Фарфор революційних років набув плакатної виразності, не втрачаючи при цьому властивого йому аристократизму, з початку виробництва став раритетним. Експонуються твори, виконані за ескізами С.В. Чехоніна, М. М. Адамовича (1884 – 1947), І.І. Різніч (1908 - 1998), В.Ф. Рукавишникової (1878 – 1967), Р. Ф. Вільде (1867-1937), З.В.Кобилецької (1880-1957). 

У часи існування стилю арт-деко скульптура малих форм набуває якості творів високого ювелірного мистецтва завдяки виразності форми та краси розпису («Тамара Карсавіна та Михайло Фокін у балеті «Жар-Птиця», автор моделі 1920 р. Д.І.Іванов(1880-1938)).                                 

Націоналізовані підприємства фарфорового магната М.С. Кузнєцова - Дмитровський, Дульовський, Ризський, Пісочнівський фарфорові заводи представлено на виставці декоративними розписами та скульптурою відомих авторів (А.П. Завалов (Нар.1926), С.М. Орлов (1911-1971), О.М. Богданова (1893-1980), П.М. Кожин (1904-1976), П.В. Леонов).

Розділ експозиції, присвячений українському фарфору 1930-1970 рр., знайомить глядачів з відомими виробництвами: Баранівським, Городницьким, Полонським, Коростеньським та Київським, які було засновано у ХІХ – поч. ХХ ст. Фарфорова пластика відомих українських майстрів (В.І. Щербини (нар.1926), В.М. Трегубовой (нар. 1926), К.А. Кузнєцова (1913-1984), О.Л. Жникруп (1931-1993)) набула національної та образної яскравості та позначена індивідуальністю авторського стилю.