Микола Іванович Івасюк. Богдан Хмельницький. 1893

• Теги: 2025, експонат місяця

Представляємо живописний твір уродженця Буковини Миколи Івасюка, що в числі перших у новітньому образотворчому мистецтві відкрив світу Україну через образ одного з найяскравіших її героїв. Картину написано в Мюнхені у 1890-1898-х роках жив художник, вдосконалюючи свій фах живописця у Баварській академії образотворчого мистецтва. На відміну від творів, історію яких було висвітлено в рубриці, картину М. Івасюка не було представлено в постійній експозиції музею. До певного часу не було і усвідомлення винятковості цього унікального експонату. А він, як бачимо, представляє цілком оформлений у професійному плані історичний жанр у творчості до певного часу невідомого українському суспільству художника.  Ця робота, вочевидь, є етапною в творчому процесі народження славнозвісного монументального полотна Івасюка «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва у грудні 1648 року» з фондів Національного художнього музею України. Як в історії Богдан Хмельницький військовими перемогами торував свій тріумфальний вхід до Києва, так Микола Івасюк, відтворюючи військові звитяги славного гетьмана в окремих живописних композиціях, підходив до свого magnum opus – головного твору життя.

В облікових документах картина, що надійшла до фондів музею у складі закупленої 1994 року Міністерством культури України колекції С. Давидова, має назву «Богдан Хмельницький». Без уточнення епізоду історії відображеного в композиції. На просторі інтернету можна зустріти фото цієї роботи з назвою «Зустріч Богдана Хмельницького з тілом сина Тимоша». Тим, хто володіє інформацією про трагічні для Гетьмана обставини, зрозуміло, що наша робота не має з ними нічого спільного. Бо за антуражем, деталями, емоціями Хмельницького, козацької старшини і війська картина, безумовно, відображає тріумф переможців. Її сюжет відповідає темі «Богдан Хмельницький після битви під Зборовом у 1649». Твір цієї назви, датований 1893 роком і того ж року експонований на виставці у Львові, отримав високу оцінку шанувальників мистецтва, про що дізнаємося з рецензії художника  К. Устияновича (1839-1903). «Композиція проста, невимушена… рисунок поправний ( тобто вмілий, правильний ), колорит дуже приємний, а технічне вдосконалення показує, що п. Івасюк серйозно трактує й дуже совісно працює над своїм артистичним образованієм». Так, ці слова старшого колеги щодо совісної праці над артистичною освітою підтверджуються фактами біографії Івасюка – студіюванням у художніх академіях Європи – Віденській ( 1885-1889) і Мюнхенській (1890-1896). До загальної оцінки фахівця додаймо подробиці образно-стилістичного аналізу. При вдаваній статичності композиції, що обумовлено чітко визначеним смисловим центром, закарбованим величною постаттю Хмельницького верхи на легендарному «вороному скаженому аргамаку», динаміку рухів у групах кінноти і піхоти, які оточують Гетьмана, насичено енергією недавнього запеклого бою. Його драматизм підкреслює розпластане на землі тіло «заклепаного» в металеву кірасу польського гусара – уособлення поразки посполитих і «сліди кривавого ошмаття» зі знамен війська Річі Посполитої на передньому плані. Нагадаймо, що історичну подію, взяту художником за сюжет полотна, було завершено підписанням мирної угоди, яка мала величезне історичне значення для українців. Зборівський мир – перший офіційний документ, в якому зафіксовано козацьку автономію, тобто, появу на мапі світу держави з назвою Військо Запорізьке. В манері письма відчутно поривчатість мазків, що диктує гострий точний «поправний» малюнок. Живописний кінний монумент Хмельницького височіє на тлі «розпеченої» землі (події відбулися у серпні місяці), що поступово переходить у блакить оживленого легкими хмаринками неба. Наразі кожний школяр вгадає у вершнику персоналізовані риси гетьмана. Але слід констатувати, що в цій картині, без перебільшення, чи не вперше у новітньому живопису автор відтворив на полотні цей портретний образ, знайомий на той час лише вузькому колу істориків і архіваріусів. Живописну структуру картини тримають активні червоні плями хоругв, козацького і гусарського обмундирування, «розкидані», наче відблиски кармінного кольору каптану Хмельницького, навкруги його постаті. Слід визначити в роботі високу майстерність у відображенні коней. Граційність тварин блискуче передано в їх рухах і ракурсах. Подробиці коштовного спорядження – вуздечок, поводів, підпруг, хомутів підтверджує одну з особливостей козачого війська – вершник міг не мати дорогого вбрання, але справою честі було спорядити свого коня першокласною амуніцією.

P.S

Ім’я художника Миколи Івасюка було викреслено з «реєстрових списків» діячів української культури. Серед «компрометуючих» фактів його біографії – місце народження та отримання фахової освіти «за часи і на території Австро-Угорщини», а також сімейний стан – шлюб з німкенею. Особливу підозру каральних органів срср викликала національна спрямованість творчості митця, його педагогічна практика в організованій ним ( спільно з художником Ю.Пігуляком) 1898 року художньої школи у Чернівцях. Але особливо нквс «збуджувала» діяльність художника за часи існування Української Народної Республіки. Все це дозволило «викрити» Івасюка як «німецького шпигуна» і «члена української національної терористичної організації»…, що обумовило страшний вирок, який було виконано у листопаді 1937 року.

 «У нас, насправді, треба мати не лише талант, а й багато відваги, щоб піти дорогою, яку вибрав собі Микола Івасюк, – написав перший біограф художника і його земляк письменник Осип Маковей (1867-1925). За роки незалежності пам'ять про Миколу Івасюка відновлено. Незважаючи на те, що з великої спадщини художника в Україні зберіглося лише з півтора десятка творів, його труд високо поціновано, як видатного митця України, який своєю творчістю утверджував національні орієнтири мистецтва нашої суверенної держави .

 Наталя Титаренко, мистецтвознавець