Харків, вул. Жон Мироносиць, 11

Пн–Нд з 10:00 до 17:40 Вт — вихідний

Мандруємо Україною. Дмитро Жижин

Мандруємо Україною. Дмитро Жижин

У циклі матеріалів «Мандруємо Україною» нині представляємо твори Дмитра Жижина, який живе і працює в Одесі. У творчому доробку майстра – пейзажі північного Причорномор’я, степові і морські краєвиди, затока, лиман, вулички містечок на Одещині, Очаків, Тростянець, Чугуїв. Колористично і композиційно вирішені в залежності від рельєфу місцевості, часу, атмосферного стану природи, вони зачаровують артистичністю і маестрією виконання, високою культурою оволодіння технікою акварелі.

Справжнім відкриттям нинішнього чугуївського пленеру дійсно стали роботи одеського художника Дмитра Жижина. Відомий майстер-аквреліст, виученик Одеської і Петербурзької художніх шкіл, він зумів у своїй творчості синтезувати їх набутки, виробити свою власну авторську манеру.

Свої пейзажі художник створює на пленері, обираючи краєвиди, суголосні душевному світові самого майстра, настрою, яким сповнено той, чи інший зображуваний мотив. В розпливчатих контурах фарбових плям, вібрації кольорів, м’якому мазку чи легкому розчеркові силуетів дерев відчутно вишукану манеру письма, його делікатність і світлоносність. Майстер трепетно ставиться до ніжної білизни аркуша, не «забиваючи» його щільним шаром фарби, а наносить її напівпрозорим мазком, що зберігає легкість і світлоносність роботи. Колірні рефлекси світлоповітряних токів «огортають» будинки і храми, де художник філігранно підкреслює архітектурні деталі, прогрітий сонцем камінь, чи білизну стін сільської хати, сріблястий полиск старого дерева у будівлях на сільському подвір’ї.

За видимою споглядальністю і умиротвореністю пейзажу, що викликає алюзії творів майстрів Далекого Сходу, криється стрімкість його створення, відчутна у характері письма. Звертає на себе увагу особлива манера зображення крон дерев, їх стовбурів і гілля в залежності від роботи «по-мокрому» або сухим пензлем.

В першому випадку це зелене шумовиння, позначене м’якістю і пластичністю колірної плями, в другому – своєрідні «розчесані» зелені пасма, які коливаються під порухами вітру, відкидаючи на дорогу і будинки легку напівпрозору тінь. Небо, земля, вода – це завжди зіткнення стихій, чітко розподілених лінією горизонту, де небо є емоційним і колористичним камертоном зображуваного. Рослинність, як правило, автор не деталізує, легким розчерком малюючи стебла очерету чи окуги, сухий бур’ян по осені, малинові корони будяків у м’якій імлі вранішньої зорі.

Пливка рухливість акварелі допомагає передати стан душі майстра, його піднесено-романтичний настрій, відчуття цілісного масиву природи, величність її масштабу.

О.Денисенко, мистецтвознавець

Приємного перегляду на музейній сторінці facebook

Дмитро Жижин
Аккерманська фортеця. 2007
Акварель, папір