Харків, вул. Жон Мироносиць, 11

Пн–Нд з 10:00 до 17:40 Вт — вихідний

Мандруємо Україною. Олександр Лисенко

Мандруємо Україною. Олександр Лисенко

Восени 2002 року, в святкові дні Покрови Святої Богородиці, група митців, телевізійників і музейників на запрошення художника Олександра Лисенка відвідала село Сварково Глухівського району Сумської області. За ініціативи родини Лисенків в сільській школі, де навчався Олександр і в якій все життя викладав його батько, відбулося відкриття залу Картинної галереї. Серед найприємніших моментів цієї подорожі, згадуються перше враження від сварківських хат, пофарбованих звичайними жовтою, червоною, синьою олійними фарбами , саме так, як ми бачимо на полотнах художника. Стало абсолютно зрозумілим, звідкіль живописні фантазії творів митця. Красномовність народних пісень, приказок, легенд, дитячих “страшилок”, анекдотів з часом трансформувалась у свідомості художника у виразні , сповнені глибокого емоційного змісту композиції, що синтезували театралізовані і образотворчі елементи народного театру-вертепу. Майстер свідомо акцентує увагу на реаліях конкретної доби. Без жодної іронії він «одягає» своїх героїв в “інтернаціональні” ватянки, валянки та шапки-вушанки – автентичні ознаки мешканців совєтського села 1960-тих років.

Все життя художника спокушає і непокоїть дух мандрів. Спасо-Преображенська церква в Наталівці, крейдяні бескиди, печерний монастир і величний архітектурний ансамбль Святих гір, стародавні мури українських твердинь – Кам'янця-Подільського, Хотина, Меджибожа.. Але знову і знов подумки він повертається до села, життя якого виписує на зразок фантасмагорій знакового фільму Ів. Миколайчука «Вавилон – 20». Але тут, в Сварково, свої філософи і п’яниці - жартівники, красуні – чаклунки, хвойди і відьми – цілком добропорядний люд. Персоніфіковані тварини в його картинах схожі на своїх господарів, а час вимірюється небесними світилами, поодинокими випадковими ліхтарями та дивовижними тінями, які існують самі по собі, складаючи «перевернутий світ» на зразок трансформованої реальності фольклору. А може, самий, що не на є, реальний світ, в якому ми ще відчуваємо себе неофітами. І вся надія на пам'ять та родинні зв’язки, той “бальзам на знівечені душі” , який допоможе нам позбутися цього почуття і усвідомити «хто ми, чиїх батьків діти».

Запрошуємо Вас у подорож разом з героями Олександра Лисенка

Святогірьска лавра. 2010

Полотно, олія