вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Опанас Сластьон. Проводи на Січ
Опанас Сластьон. Проводи на Січ
Опанас Сластьон. Проводи на Січ
14 жовтня 2020, 10:00

Свідком козацького минулого Харкова є величний Покровський собор, збудований першими слобожанами через кілька десятиліть після заснування міста – 1689 року. Кажуть, ще в кінці 1950-х у ньому були розписи із зображенням козаків, адже Покрова здавна була їх захисницею як втілення Вищої сили, що прийнято було у рицарства тогочасної Європи. 

Лицарський народний орден, яким була Запорізька Січ, з великою побожністю і шаною ставився до цього свята – ікони із зображенням гетьманів, полковників, представників військової еліти незмінно перебували під омофором Богородиці, яка завжди була з українським військом – і в хвилини переможного кличу бойовища, і поразок та незгод. 

Козацьку тему в колекції ХХМ представлено багатьма творами. Серед них – знамениті «Запорожці» І.Ю.Рєпіна, кілька замальовок С.І.Васильківського до альбому «Українська старовина», та інші. 

Представляємо широкому загалу розповідь іще про одну перлину нашого зібрання – картину О.Г.Сластьона «Проводи на Січ», яка знаходиться в експозиції музею.

Нашим же козакам зичимо міцності і твердості духу, здоров`я і впевненості, відчувайте завжди незриму присутність Божого Покрову!

 

У форматі програми «експонат місяця» представляємо полотно Опанаса Сластьона «Проводи на Січ». Цей твір 1920 року було передано автором в колекцію Центрального художньо-історичного музею Харкова. 

Сластьон (Сластіон) Опанас Георгійович 1855-1933

Український живописець і графік, етнограф, архітектор, педагог, культурний діяч, засновник Миргородського краєзнавчого музею та першої селянської капели бандуристів.

Основні твори: На жатві; ілюстрації до поеми Т.Шевченка «Гайдамаки»; серія портретів українських кобзарів; альбом літографій «Старина украинская».

Твори зберігаються в НХМУ (Київ), Харківському художньому музеї, Полтавському художньому музеї ім. М.Ярошенка, Миргородському краєзнавчому музеї.

Народився Опанас Сластьон у Бердянську. Перші художні навички отримав від батька – реставратора церковного малярства. Той з увагою поставився до зацікавленості сина образотворчістю і, воліючи бачити сина професійним художником, 1872 року сам відвіз його на навчання до Петербургу.

У Петербурзький Академії Мистецтв Сластьон навчався (1874-1882) у І.Крамського і П.Чистякова. На чужині особливого значення для юнака набуло знайомство зі співвітчизниками і, в першу чергу, з художником Порфирієм Мартиновичем. Разом вони здійснювали щорічні подорожі Україною під час літніх студентських вакансій. Це сприяло укріпленню національної свідомості юнака – тих глибоких почуттів, що було закладено з дитинства малярством батька, розповідями і співами матінки, яка знала безліч казок і приказок.

Отримавши атестат художника, Сластьон майже десять років жив у Північній Пальмірі, а 1890 року зайняв місце викладача у Миргородській художньо-промисловій школі імені М. Гоголя. З того часу і до кінця життя Опанас Сластьон самовіддано пропагував українство. Він повсякчас ретельно досліджував українську історію і етнографію, наповнюючи глибоким національним змістом своє мистецтво.

Особливе місце в творчості художника посіла тема українського козацтва, що відкрилась йому через творчість Тараса Шевченка. Ще під час навчання в Академії мистецтв Сластьон захопився особистістю українського поета-художника, заходився збирати відомості про його перебування у Петербурзі. Осягнувши глибину змісту поезії Шевченка, він створив серію ілюстрацій до поеми «Гайдамаки». Опановуючи тему козацької історії, Сластьон збагатив її власними знахідками і спостереженнями, згодом ставши одним з перших її дослідників і популяризаторів. «Тонким знатоком козацького побуту» назвав Сластьона Ілля Рєпін. Висока оцінка творчості Сластьона автором полотна «Запорожці пишуть листа турецькому султану» стосується і картини «Проводи на Січ».

Січ Запорізька – військово-політична організація українського козацтва, яка виникла внаслідок стихійної колонізації земель Середнього та нижнього Подніпров’я в середині ХVІ століття. Сучасна наука наводить безліч неспростовних фактів впливу цієї унікальної організації на життя українського суспільства і її значення у світовій історії. З того стає зрозумілим вагомість дійства, яке відбувається на полотні художника. Проводи на Січ – урочистий ритуал «відокремлення» юнака від родини і його перехід в іпостась воїна. Від’їзд парубка з дому на Січ оплакували наче проводи небіжчика. Але смерть ця символічна, бо «помирає хлопець, але народжується козак». Від’їжджаючі на Січ, юнак урочисто звертався до батьків, близьких і далеких родичів та односельців, просив прощення, завіряв у глибокій, вічній до них пошані. Особливе значення в цьому ритуалі відігравало батьківське благословення, що відтепер ставало всесильним оберегом.

В картині Сластьона «Проводи на Січ» чітко визначений смисловий центр – юнак і благословляюча його мати. Розподіливши інших діючих осіб ліворуч і праворуч від головного героя, художник наче окреслив його минуле і майбутнє. Ліворуч зображено батька, сестру і небогу, праворуч – бувалого козака і білого коня. Всі постаті, об’єднані у взаємопов’язані красномовні мізансцени, складають цілісну композицію. Відчутно велику практику роботи художника з натурою – настільки рухи і ракурси зображених точно відповідають їх ролі в події. Мати благословляючим жестом піднесла правицю. Літня жінка наче вся підібралась, витягнулась, прагнучи осинити хресним знаменням всю постать сина, який на голову вищий за неї. А той зворушливо-покірно схилився перед нею.

Сластьон О.Г. Проводи на Січ.1889

Полотно, олія. 39х68

Домочадці згуртовані навколо постаті батька. Не зважаючи на невеликий масштаб полотна, художник знайшов можливість визначити мімічну характеристику кожного з присутніх, що надало твору емоційного забарвлення. Відчутно фізичну слабкість і старечу безпорадність голови родини, стурбованість старшої сестри. В цій групі звертає на себе увагу дівчатко років сими, яке, на відміну від старших, цілком природно виявляє свої почуття нестримним плачем. На другому плані біля тину жваво обговорюють подію місцеві красуні – молодичка і дівчина. Їх міміка виявляє особисте до неї ставлення – допитливість молодшої, утаємниченість, загадковий сум старшої.

Автор зосереджує увагу глядача на особливостях національного вбрання своїх героїв. Як вчений-етнограф, яким ми визнаємо Сластьона, в костюмах він не припускає нічого другорядного. Тому в картині все, від загального вигляду кожного і до останньої дрібниці, відповідає існуючим з давніх давен традиціям українського побуту. Звернімо увагу на убрання матінки. Голову жінки покриває намітка – білосніжне, тонкоткане покривало. Варіанти обгортання навколо голови і зав’язування намітки художник ретельно досліджував і замалював. Українським етнографам добре відомі ці замальовки Сластьона, що він помістив на сторінках альбому своїх літографій «Старина украинская», виданого 1895 року.

Надзвичайно виразним типажом представляється козак, який, покручуючи вуса, спостерігає за подією. Різкі риси його мужнього обличчя надають образу брутальності, притаманної справжньому воїну, і складають очевидний контраст з характеристикою головного героя. Розкішне вбрання і зброя бувалого запорожця свідчать про його добру вдачу. Художник докладно виписав його рожевий жупан із золотим шитвом, голубий, підбитий червоним кунтуш із золотим позументом, широкий, тканий золотом, так званий слуцький пояс, червоні шаровари, сап’янці – червоні чоботи. При ньому за поясом три пістолі, на боці – шабля в дорогих піхвах. Військові строї – предмет ґрунтовного дослідження художника з часів його роботи при інтендантському управлінні Технічного комітету Військового міністерства у Петербурзі (1887-1900), де він займався проектуванням обмундирування військ. Тому зображення і молодика, і бувалого козака в картині – це своєрідна енциклопедія козацького вбрання і амуніції.

Важливим завданням художника було передати місце події. Широкий панорамний краєвид з характерним набором об’єктів – тин, соняшники, хатки удалині серед куп дерев. Художник по суті одним з перших в українському мистецтві створив той багатоплановий образ, за яким, безсумнівно, вгадувався саме український ландшафт. Теплий колорит полотна збагачують полиски, які виявляють і підкреслюють форми постатей і предметів у денному розсіяному освітленні, надають живопису свіжості і легкості.

Багато випробувань очікували на молодика. Від проводів на Січ, цієї першої фази ініціації воїна, до моменту урочистого гоління голови, як у справжнього козака, він мав навчитися добре Богу молитися і на коні «реп’яхом» сидіти, добре шаблею рубати і списом колоти, проти течії пливти і опанувати гопак, який був одним з різновидів бойових мистецтв. Окрім того, на Січі молодики вивчали грамоту, основи медицини, астрономії, іноземні мови, музику. Гартувався їх дух і тіло, а ризик ставав звичною справою. Так Запорізька Січ була своєрідною школою лицарства та мужності, яку проходила більша чоловіча частина населення.

Картину Опанаса Сластьона «Проводи на Січ» слід розцінювати не лише як очевидну вдачу художника і особистий внесок у розвиток історичного жанру, що за подібним авторським підходом набув характерних романтично-народницьких рис. Це безумовно знаковий для української культури твір у плані висвітлення і пропагування національної ідеї.