«Щ» Щедрін Сильвестр Феодосійович

• Теги: 2025, експонат місяця

У залі довоєнної експозиції вітчизняного мистецтва І половини ХІХ століття мало хто з глядачів звертав увагу на невеличку за розмірами картину «Ніч в Неаполі». Незважаючи на скромний формат (18х28), цей твір відображає важливий напрямок розвитку європейського пейзажу – утвердження емоційно-образної самодостатності цього жанру. Автор твору, Сильвестр Щедрін (1791-1830), народився у Петербурзі, походив з родини художників, діяльність якої було пов’язано з Імператорською Академією мистецтв (ІАМ) від дня заснування цього вищого художнього навчального закладу Російської імперії. Випускник і пенсіонер ІАМ, своє коротке життя Щедрін провів у Італії. Серед російської діаспори він здобув славу «віртуоза передачі таємниць і секретів природи», яка зробила художника популярним на теренах його далекої батьківщини (до Італії Щедрін виїхав у віці 27 років і більше до росії не повертався).

Роки перебування в Італії докорінно змінили уявлення молодого митця про ландшафтний живопис, що він студіював в ІАМ. На відміну від класичних зразків із розташованими за чіткою схемою об’єктами і умовним охристо-брунатним колоритом, під впливом європейського романтизму митець захоплюється зображенням реально існуючих краєвидів, перетворюючи їх своїм легким пензлем на гармонійне співіснування природи і людини. У картинах Щедріна немає ефектних сюжетів. Це майже завжди спокійні, тихі, чарівні куточки всесвіту.
Твір харківської колекції представляє улюблений мотив Щедріна з неаполітанського циклу – вид на Везувій і Кастель дель Ово (фортецю ХІІ століття) з боку набережних Санта-Лючія і Рів’єра ди К’яйя. У побуті італійців особливо активними на події є час, коли спадає полуденна спека, а вулиці та набережні приморських міст і містечок помітно наповнюються мешканцями, зайнятими побутовими справами. Художник уважно і ретельно досліджує нічне життя неаполітанських рибалок. Силуети постатей на першому плані висвітлено полисками, які виявляють рухи зображених, чітко обумовлюючи характер їх роботи. В центрі композиції представлено багатофігурну групу людей, які розбирають рибальське приладдя. Розгортаються події і на воді: миготить вогник човна, пожвавлюючи помаранчевою цяткою темні фарби другого плану; «дрімає» на рейді щоглове судно; «біжить» морською стежкою легкий вітрильник. Від зовнішнього світу цей нічний рух відокремлюють стіни старовинного форту і гірський кряж із силуетом Візувія – сумнозвісного вулкану. Контраст архітектурних мас і легкого морського простору – улюблений художником композиційний прийом, що його він використовує і в цій роботі. Силуети середньовічної фортеці й тривожно-загрозливе вогняне жерло вулкана сповнюють картину відчуттям драматичності, а стан ночі, який обожнювали романтики – поети, музиканти і, звичайно-ж, художники, не зважаючи на тривіальність сюжету, надає пейзажу загадкової утаємниченості.

«Ніч в Неаполі» належить до групи творів, в яких золотисто-рожевий колорит живописних елегій ранніх творів Щедріна змінюються ошатністю сизо-сірих і синьо-голубих тонів пейзажів часів розквіту його таланту. Живописним камертоном полотна визначено місячний диск – він займає місце точно по центру композиції. Бліде сяйво обумовлює холодний колористичний лад краєвиду, що якнайкраще передає відчуття нічної прохолоди і вологи морського повітря. Його підтримує мерехтіння перлистих бриж лагуни і срібляста місячна доріжка, яка розподіляє сцену на дві рівноцінні в композиційному і сутнісному плані частини. Холодні тони нічного мороку в купах хмар поєднано із помаранчевими сполохами вулкану. Вогняні струмені надають трохи тепла нічному небу і береговій смузі. Теплі і холодні тони створюють надзвичайно насичену відтінками живописну гаму, яку Щедрін дослідив у природному середовищі і майстерно передав у своєму полотні. Ускладнюючи завдання, художник опрацював у картині два додаткових джерела світла, зберігаючи рівновагу правої та лівої її частин, виявляючи при тому ритміку чергування теплих і холодних сфер повітря. Придивляючись до живописної структури твору, помічаємо, як доречно майстер використовує різні прийоми письма. Лесировками дальнього плану виявлено безмежну глибину повітряно-морського простору, а фактурними мазками першого і другого – пластику об’єктів і постатей. Живописний почерк митця жвавий, енергійний, демонструє глибоке знання натури і володіння способами її точної передачі.

У своїй живописній практиці Щедрін був одним з тих художників, хто оцінив значимість пленеру – натурних етюдів, виконаних безпосередньо на природі. Своїми роботами він вплинув на шляхи подальшого розвитку і зростання попиту на пейзажний жанр у росії. Присвятивши свою творчість експериментам у царині передачі світло-повітряного середовища, виконуючи один і той самий мотив при різному освітленні, Щедрін майже на півстоліття випередив французьких імпресіоністів у плані емоційного і живописного збагачення образотворчої палітри.

Серед поціновувачів творчості пейзажиста переважно були люди, які розумілися на високому мистецтві – знані аристократичні родини, колекціонери, художники. Пейзаж «Ніч в Неаполі» – одна з перлин колекції цукрозаводчика і благодійника із Сумщини Павла Харитоненка. З 1928 року твір зберігався у музейних зібраннях Харкова, правонаступником фондів яких після Другої світової війни став Харківський художній музей.

Наталя Титаренко, мистецтвознавець