вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
ПІСНЯ МИТЦЯ
ПІСНЯ  МИТЦЯ
ПІСНЯ МИТЦЯ
21 серпня 2015, 15:15

У скрутний для держави час наші митці виявили себе справжніми громадяними своєї вітчизни - як і належить її еліті, творчому цвіту нації!

 

 

 

Художникам України, її патріотам, присвячено

ПІСНЯ  МИТЦЯ

українська версія тексту –

Ольга Денисенко, Харківський художній музей

 

Ідея засл. художника України   Михайла Попова

Муз. Матвія Блантера

         

 

Курличуть птахи перелітні

В осінній блакитній імлі.

Летять вони в теплі країни,

А я – син своєї землі.

А я залишаюся разом

Із радістю й горем її,

Чужинського хліба не треба,

Не манять далекі краї.

 

Багато всього я побачив,

В мандрівках з мольбертом в руках,

Та завжди до тебе вертався,

Твій образ у серці й очах.

Немало я дум передумав

На творчих пленерах своїх,

Шукав твої спомині милі

В пейзажах й сюжетах чужих.

 

Не раз у далеких широтах,

В обіймах суворих снігів,

Я чув калиновий твій подих,

Настояний запах степів.

Бажання свої, сподівання,

З тобою навік пов′язав,

Ти щастя моє і кохання,

Все те, що в житті я зазнав!

 

Клекочуть птахи перелітні,

Голубить їх сива імла,

Летять вони в інші країни,

До сонця, до моря й тепла.

Я ж буду навіки з тобою,

Любима моя сторона,

Ти стала моєю судьбою,

Не гріє мене чужина!