вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Ф.Гнідий. Дзбан. Хлібороб
Ф.Гнідий. Дзбан. Хлібороб
Ф.Гнідий. Дзбан. Хлібороб
02 червня 2020, 10:43

«Мандри музейними фондами: українське народне мистецтво»

Кераміка в перекладі з грецької мови означає «глина, гончарна справа». Згідно з історичними даними, по виникненню вона є третьою після землеробства та обробки металів, а гончарство – найдавніше із ремесел. З’явилось і розвинулось воно завдяки потребі в звичайному посуді.

Тисячоліттями гончарство було допоміжним заняттям. Відокремившись від землеробства, воно поступово стало частиною народної культури. Якість гончарних виробів насамперед залежить від сировини. Тому гончарство набуло найбільшого розвитку в регіонах, де були поклади добрих глин. Одним з таких місць в Україні є Харківщина. Завдяки значним покладам високоякісних глин, гончарством тут займались здавна, і ремесло передавалось у спадок. Основним видом виробів був посуд різноманітного призначення та іграшки-свищики для дітей. Одним із осередків гончарів на Харківщині є Валки, які були засновані 1646 року як фортеця на південному кордоні Російської держави, на території, що звалася колись «Диким полем».

5 травня 1893 року в сім’ї гончарів на Валківщині народився син Федір. Сім’я була велика, багатодітна, мала сімох дітей, але хлопчик був один. Тому в школі Федір провчився тільки 3 роки. Треба було допомагати сім’ї, і став він пастухом. Любов до глини проявилась з дитинства: на випас брав з собою грудку глини й ліпив. «Не міг не ліпити, душа співала» - говорив Федір Іванович. Все життя Гнідий господарював, займався різними справами, але без глини не зміг. Став кустарем, потім працював в гончарні при цегляному заводі, робив різноманітний посуд і великі макітри. Але весь час душа нудьгувала по чомусь іншому. З’явилися думки зробити щось до душі – велику скульптуру якогось звіра. Наприклад, лева. З цього лева і почався творчий шлях, який зробив його визнаним майстром народної кераміки.

Творчий доробок майстра дуже великий і різноманітний: це народна іграшка, твори дрібної скульптурної пластики анімалістичного характеру, великі барани і леви, що сидять, стоять, або сміються. Крім анімалістичних мотивів Гнідого приваблював декоративний фігурний посуд і композиції жанрового характеру.

 

Улюбленим видом гончарного посуду для нього були куманці, дзбани різного розміру. Робив він і інший посуд. Причому ці твори в основному були присвячені якій-небудь події. Наприклад, куманець «Ювілейний» виконаний до 50-річчя Радянської влади. Серію дзбанів «Урожай» майстер присвятив порі збирання врожаю. Кожна посудина вирізняється розміром, формою, характером декору, має монументальну форму іноді у вигляді півників, курочок, гусей тощо, в яких вміло поєднані конструктивні та образотворчі начала. Федір Іванович любив прикрашати великі ємкості барельєфними, або горельєфними зображеннями декоративного чи сюжетного характеру. У якості плаского декору Гнідий використовував зображення колосків жита, пшениці, початків кукурудзи, або стручків гороху.

Яскравим представником творчого доробку майстра є дзбан «Хлібороб» – продовгуватий, з трохи опуклими стінками, масивною майже пласкою кришкою.

В цьому витворі простежується неабияка фантазія, щирість души, спроможність на співчуття до важкої праці односельців, любов до навколишнього середовища і його представників, неповторний творчий почерк майстра. Привертає увагу цікаве рішення одного із елементів декору, а саме: на торцевій стороні зображено обличчя казкової істоти, причому частина (випуклі очі, видовжений ніс) – на кінці кришки, друга (підборіддя) – на тулубі. Тло посудини прикрашене пласким ліпним декором із колосків і рослинних елементів. Продовгуваті, опуклі стінки дзбана декоровані композиціями на тему польових робіт. З одного боку серед колосків пшениці назустріч одна до одної – барельєфне зображення чоловічої та жіночої постатей, які тримають руками колосся. З другого – горельєфне зображення плугаря з кремезним конем. Вигляд обох показує глядачеві важкість сільської праці.

Ручка-колосок на трохи опуклій кришці оздоблена скульптурками двох качок. Біля ручки на тлі кришки серед кульбаб і колосків – фігурки трьох коників. З другого боку від ручки розташована скульптурка півника.

В постійній експозиції відділу Народного мистецтва Слобожанщини експонуються декілька творів майстра. Серед них дуже забавна, виконана в гумористичному плані посудина «Мішок зерна». Для створення образу Федір Іванович мінімальним скульптурним декором із ліпних колосків створив обличчя, оселедець, і вийшов кумедний чоловік з руками, впертими в боки.

Довге і насичене різними подіями життя прожив Федір Іванович Гнідий – три війни, дві революції, тяжка праця. Але не минув марно час. Твори Гнідого експонувалися на вітчизняних та зарубіжних виставках. Неодноразово відзначалися дипломами й грамотами. Багато з них зберігається в музеях України. 1967 року Гнідий отримав звання заслуженого майстра народної творчості УРСР. Нагороджений золотою медаллю на Всесоюзному фестивалі самодіяльного мистецтва у Москві і медаллю «За трудову відзнаку», 1967, 1970, 1972 роках – золотими медалями на фестивалях самодіяльного мистецтва УРСР. Пам’ять про нього увіковічено погруддям, яке встановлено на його батьківщині.