вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
ЕКСПОНАТ ТИЖНЯ
ЕКСПОНАТ ТИЖНЯ
ЕКСПОНАТ ТИЖНЯ
29 червня 2015, 10:53

В межах проекту "ЕКСПОНАТ ТИЖНЯ" музей презентує перлини колекції, твори відомих вітчизняних та зарубіжних майстрів. Цього тижня представляємо полотно

В.Д. Орловського "Відпочинок в степу"

Завітавши до музею, Ви зможете замовити мініекскурсію (20 хвилин), присвячену обраному шедевру з музейної колекції.

 

Орловський Володимир Донатович

(1842-1914)

 Живописець, пейзажист. Народився в Києві. Навчався в Академії мистецтв (1851-1868) у О.П. Боголюбова. Пенсіонер Академії за кордоном. Академік (з 1894), професор (з 1878), керівник пейзажного класу Академії мистецтв. Один з засновників Київського художнього училища. Помер в Італії.

Викладацька діяльність Орловського, який ніколи не поривав зв'язків з Україною, брав участь у діяльності Київської малювальної школи
М.І. Мурашка, була цінною передачею вихованцям пенсіонерського досвіду, отриманого у Франції, який він прагнув передати академістам.

Роботи Орловського були популярними нарівні з творами Айвазовського – він писав картини для аристократичних салонів Петербурга й Москви, царських резиденцій. Його захоплення ефектами освітлення, тон якому задав у вітчизняному мистецтві А. Куїнджі, добре ілюструє одна з назв його робіт – «Ефект хмар над морем». Саме це згодом успадкував
С.І. Васильківський, прозваний «небесним» художником, чиєю стихією дійсно була передача повітря й неба, як і епічний характер творів. Романтизований настрій картин Орловського, що етнічно виражав менталітет художника, вигідно вирізняли його роботи серед кола петербурзьких майстрів.

Орловського по праву можна назвати першовідкривачем пейзажного мистецтва барбізонців для української пейзажної школи. Передати живе відчуття повітря, прагнення як можна точніше відтворити натуру, використовуючи всі складові «пленеру» – сонце, повітря, простір, він намагався хоча б теоретично (у власних пленеристичних шуканнях він не досяг бажаного результату) роз'яснити молодим художникам те нове, що йому самому не вдалося здійснити у своїй творчості.

Поза увагою дослідників залишився такий цікавий факт, як навчання Орловського в Києві у друзів Шевченка Івана Сошенка та М. Чалого, особисте знайомство з Кобзарем у Петербурзі незадовго до його смерті, про що, безумовно, Орловський розповідав українським студентам.

Серед видатних майстрів українського мистецтва другої половини ХІХ століття В.Д. Орловському належить значне місце. Вихований на кращих традиціях передового на той час російського та українського мистецтва, він більшу частину своєї творчості присвятив зображенню природи рідної України. Ще 1885 року Ф.І. Булгаков, один з істориків російського мистецтва другої половини ХІХ століття, зазначив: "Наскільки пан Шишкін має славу корифея північного пейзажу, настільки ж незрівнянним пейзажистом південної природи можна вважати В.Д. Орловського". Для полотен майстра характерні продуманий відбір пейзажного мотиву, панорамна, широка, соковита манера письма, яка заснована, перш за все, на реалістичному сприйнятті природи, вмінні тонко передати сонячне світло, створити правдивий світловий ефект.

Полотно Орловського "Відпочинок в степу" (1884) походить з колекції
П.І. Харитоненка - відомого мецената і колекціонера, почесного члена Петербурзької Академії мистецтв, представника найпотужнішої в Російській імперії династії цукропромисловців, колишніх монополістів на Лівобережній Україні та Південно-західних землях.

Картина "Відпочинок в степу" В. Орловського належить до періоду розквіту творчості художника. Як і цілий ряд творів 1880-х, його вирізняє прагнення живописця дати узагальнений образ вітчизняної природи, куточку українського півдня. Епічного, величного звучання в роботі досягнуто завдяки майстерності композиційної побудови пейзажу, використання непримітного на перший погляд, умовного прийому - подвійної точки зору: тільки дивлячись знизу вгору, можна так високо побачити небо і, навпаки, дивлячись у далечінь, так глибоко проникнути в простір. Орловський свідомо занижує лінію горизонту, що посилює враження від неба, оповитого невагомими, химерної форми хмарами.

У краєвиді переважає тепла, яскрава кольорова гама, що підкреслює особливості природи України. Художник переконливо передає неосяжність українських степів, напоєну вологою землю, дивно високе небо з хмарами.

У пейзажну композицію органічно введено жанрову сцену відпочинку чумаків. Майстер достовірно передає певні характерні риси чумацького побуту, що відрізнявся від сільського або міщанського. Так, будь-якої пори року чумаки в якості головного убору надягали тільки смушкову шапку, не визнаючи брилів або капелюхів. Носили чоботи з довгими халявами, відкочуючи їх вгору, коли треба було перейти якесь заболочене місце, і, навпаки опускаючи «гармошкою», коли потреби в цьому не було. До речі, ці ж характерні риси зовнішності чумаків можемо бачити у скульптурній композиції Є. Лансере «Чумак», що також входить до експозиції Харківського художнього музею.