вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
ЕКСПОНАТ ТИЖНЯ!!!
ЕКСПОНАТ ТИЖНЯ!!!
ЕКСПОНАТ ТИЖНЯ!!!
19 жовтня 2015, 10:49

В межах проекту "ЕКСПОНАТ ТИЖНЯ" музей презентує перлини колекції, твори відомих вітчизняних та зарубіжних майстрів. Цього тижня представляємо скульптуру М. Врубеля "Садко"

Час пошуків національних форм у мистецтві кінця XIX початку ХХ століття – це також час становлення модерну, стилістика якого зумовила нові способи втілення художнього образу. У пошуках нових декоративних засобів все більше живописців звертаються до різних видів кераміки.

У житті й творчості Михайла Олександровича Врубеля (5 березня 1856 Омськ - 1 квітня 1910, Санкт-Петербург) – російського художника живописця, графіка, який працював у декоративній скульптурі і театральному мистецтві – останнє десятиліття XIX століття тісно пов'язане з фігурою мецената Сави Мамонтова і тим феноменом російської культури, який носить ім'я «Абрамцево»: 1889 року Мамонтов відкриває у своїй садибі в Абрамцево гончарну майстерню, де починають виготовляти кераміку, покриту поливою, майоліку. Зацікавлений можливостями кераміки М. А. Врубель працює в Абрамцево в 1897-1900, і перші екземпляри майоліки виліплені та розписані самим Врубелем і обпалювалися під його наглядом.

У ті ж роки художник-кераміст П. К. Ваулин відкриває секрет виробництва відновлювальних глазурей, люстрі. Техніка відновного випалу заснована на хімічному процесі відновлення металів з окислів, які входять до складу кольорових глазурей, що відбувається під дією високотемпературного обпалу. Врубель бачить нову естетичну сутність кераміки і перетворює диво хімії в диво мистецтва. Для майстра, який писав свої картини маслом так, ніби вони створені з дорогоцінних виблискуючих кристалів, стільки виразності таїла сама художня природа майоліки, де нерозривно поєднані колір і об’єм. Ще в 1888 році художник писав: «Я положительно стал замечать, что моя страсть обнять форму, как можно полнее, мешает моей живописи, – дай сделаю отвод, – и решил лепить Демона: вылепленным, он только может помочь живописи, так как, осветив его по требованию картины, буду им пользоваться как идеальной натурой». Так Врубель вперше звертається до скульптури: будучи живописцем, він прагнув стати скульптором, долаючи площину полотна, він «ліпить» об’єми і форми, в складній грі граней осягаючи їх глибинний лад. Врубель створює скульптури, розуміючи матеріал саме як кольоровий камінь, а не фон для розпису фарбами, що принципово відрізняє кольорову кераміку від розфарбованого виробу з глини.

Наприкінці 1890-х створюючи костюми і декорації для постановок опер М. А. Римського-Корсакова «Снігуронька» і «Садко», головні партії в яких виконує його дружина Н.І. Забела-Врубель, Врубель занурюється в поетичний світ руських билинних і казкових образів. Він глибоко відчув близькість власного колориту до колориту музики Римського-Корсакова, її своєрідну декоративність, підпорядковану суворої гармонії і композиторській майстерності. «Благодаря Вашему доброму влиянию решил посвятить себя русскому сказочному роду… Не повторять в мильонный раз музы, а сделать что-нибудь русское, например: Лель, весна-красна…», пише Врубель композитору.

Скульптура «Садко» розрахована на фронтальне сприйняття: вона  здається виточеною зі скелі самоцвітного каменю. Тектонічний живопис Врубеля, вируючий силою стихії, у вібруючих формах рис обличчя, складок одягу Садка набуває матеріального втілення: це заглиблений у роздуми билинний герой заворожений чарами Підводного Царства. В обробці поверхні скульптурним інструментом художник домагається ефекту, рівного виразності штриха в його малюнках. Мерехтливий люстр з переливами від фіолетового до перламутрово-рожевого створює неповторний романтично-казковий врубелевский стиль, де органічна цілісність дорогоцінного матеріалу не потребує додаткового декоративного розпису. Так стихія вогню творить красу: на розплавлені глазурі лягають акварельні мазки виблискуючого люстру, металевий серпанок перетворює колір, залишаючи на поверхні таємничі спалахи. Світло полум'я, з'єднуючись з яскравою, барвистою, радісною музикою Римського-Корсакова, народжує яскравий художній образ.

На Всесвітній виставці 1900 року С.І. Мамонтова удостоєно золотої медалі як «експонента» майолікових виробів. «Співробітник експонента», Врубель, отримав золоту медаль за виконані в Абрамцевскій майстерні роботи з кольорометалевим забарвленням, в числі яких і скульптурні сюїти на сюжети опер.

 Завітавши до музею, Ви зможете замовити мініекскурсію (20 хвилин), присвячену обраному шедевру з музейної колекції.