вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Експонат місяця!
Експонат місяця!
Експонат місяця!
01 липня 2016, 10:15

У межах проекту «ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ» музей презентує перлини колекції, твори відомих вітчизняних та зарубіжних майстрів. У липні представляємо ікону «Кийський хрест»

«Кийський хрест», 1773 р.

Список з ікони Івана Салтанова (?) 1677-1678 рр.

У експозиції іконопису Харківського художнього музею серед представлених раритетів вирізняється ікона «Кийський хрест». Це список (тобто повторення) з великої християнської святині, а з часом і відомого в мистецьких колах художнього твору ІІ пол. ХVІІ ст., авторство якого приписують Богдану (Івану) Салтанову (бл.1630-1703) – придворному художнику московського царя Олексія Михайловича, живописцю Оружейної палати Московського Кремля.

Ікона «Поклоніння хресту». Автор: Іван Салтанов (?). 1677-1678. Музей-заповідник «Московський Кремль»

Тематичним підґрунтям ікони «Кийський хрест» стала подія з житія патріарха Никона. Згідно з історією, майбутній патріарх, тоді ще ієромонах Никон, 1639 року відправився із Соловецьких островів на материк. У дорозі його застала буря, і корабель прибило до невеликого острівця. Зійшовши на берег, Никон нібито запитав: «Кий цей острів?» (тобто «Що це за острів?»). Оскільки острів виявився абсолютно пустельним, нікому не відомим і не мав ніякого найменування, то ієромонах Никон дав йому назву Кий-острів і поставив дерев'яний хрест на честь свого чудесного порятунку. Пізніше, 1656 року, стараннями Никона і з дозволу царя Олексія Михайловича на Кий-острові було збудовано Онезький (Кийській) Хресний монастир. Втім, щодо появи географічної назви слід зауважити, що це скоріше за все легенда, і свою назву острів отримав значно раніше.

Кийський хрест виготовлено на прохання патріарха Никона в Палестині для того, щоб встановити його у новоствореному Онезькому монастирі. Хрест-мощевик був «з древа кипарисового в висоту і ширину в усьому подібний мірою до Хреста Христового». Більш ніж триста часточок святих мощів та каменів зі святих місць Палестини, обрамлених у форму восьмикутних зірок, згруповано у вигляді геометричного орнаменту по всьому тлу Хреста, що у своїй перехресній частини містив частку Святого Дерева. Кийський хрест, багато прикрашений сріблом, золотом та дорогоцінним камінням, було урочисто перевезено з Палестини через Москву до Кий-острова.

Вочевидь, ікону «Кийський хрест» написано з благословення патріарха Никона. Зображення розкішно оздобленого Хреста займає майже весь середник композиції. Зліва розміщено постаті патріарха Никона, царя Олексія Михайловича, імператора Костянтина Великого; праворуч – дружина царя Олексія Михайловича – Марія Іллівна, а також імператриця Олена. Образи імператора Костянтина і його матері Олени, що жили у ІV ст., – це своєрідна історична довідка про часи, відколи припинилися гоніння на християн, християнство набуло рис державної релігії, а хрест став відігравати важливу роль як Символ Віри. За правління імператора Костянтина було зведено чимало християнських храмів. Імператриця Олена прославилася своєю діяльністю з розповсюдження християнства. У ході проведених за її ініціативою розкопок в Єрусалимі  знайдені  Гроб Господній, Животворящий Хрест, на якому розп’яли Ісуса, та інші святі реліквії. Імператора Костянтина Великого та його мати Олену християнська церква визнала рівноапостольними святими, тому на іконі їх, Провідників Віри, зображено з німбами. У картушах і на свитках, що бачимо в їх руках, поміщено цитати з богослужбових книг, які відкривають рятівну таємницю Хреста.

«Кийській хрест» написано у так званій фрязькій манері. Ікони фрязького письма з'являються і набувають популярності в Московському царстві з другої половини XVII століття.  Термін походить від слова «фрязін» або «фряг» – так на Русі називали італійців, зокрема, архітекторів, яких було запрошено для будівництва Московського Кремля. Такі ікони під впливом західноєвропейського мистецтва написані не за класичним візантійським каноном, а в традиціях, близьких до живопису пізнього Відродження. Вони вирізняються достовірністю передачі матеріального світу, багатою орнаментикою, ювелірною точністю опрацювання деталей. Відступ від канону особливо відчутно у передачі персон – замість іконописних ликів, характерних для візантійської традиції, бачимо обличчя реальних людей. Замість ледь помітного об’єму, що надавався ликам за допомогою так званих движків (білих рисочок), бачимо ретельне світлотіньове моделювання форми. Вбрання вражає своєю пишністю і розкішшю.

Ікона «Кийський хрест» поєднує в собі багатий духовний, історичний і мистецький зміст. Пам’ятка відображає характерні особливості іконопису певної епохи, демонструє високі художні якості мистецької школи і має глибинний зв'язок з історією утвердження християнства. Для вшанування Хреста встановлено християнське свято – Воздвиження Чесного Хреста Господнього. Це одне з дванадцяти найважливіших свят річного циклу в православному календарі. Свято Воздвиження висловлює літургійний (богослужбовий) аспект шанування християнами голгофського Хреста, на якому було розп’ято Ісуса, як знаряддя порятунку людства. Назва вказує на урочисте підняття Хреста вгору («воздвиження») після того, як його було знайдено в землі. Це єдине дванадесяте свято, історичною основою якого стали не тільки новозавітні події, але і більш пізні – з області церковної історії.

Ікона «Кийський хрест», 1773 р. Харківський художній музей