вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Експонат місяця!
Експонат місяця!
Експонат місяця!
02 серпня 2017, 16:21

У межах проекту «ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ» музей презентує перлини колекції, твори відомих вітчизняних та зарубіжних майстрів. У серпні представляємо полотно І.Ю.Рєпіна «Портрет Т.П.Чаплигіна»

Ілля Юхимович Рєпін народився на Харківщині, в місті Чугуєві, 5 серпня 1844 року в сім'ї військового поселенця. На формування таланту майбутнього художника великий вплив справило українське народне мистецтво, саме тому його перший художній досвід – розпис скринь і писанок. У місцевого іконописця Івана Бунакова і в школі військових топографів Рєпін отримав перші професійні навички, а ґрунтовну художню освіту – в Петербурзькій Академії мистецтв.

Харківський художній музей пишається найціннішим в Україні зібранням творів майстра. Більшість представлених в експозиції музею робіт пов'язано з Україною тематикою або місцем їх створення. У тому числі і портрет Т.П.Чаплигіна, написаний Рєпіним 1877 року в рідному Чугуєві.

1876 року після закінчення Петербурзької Академія мистецтв і трирічного пенсіонерського перебування за кордоном Рєпін приїжджає до Чугуєва. На батьківщині йому працювалося добре. Він був удома, і цим значною мірою можна пояснити той творчий підйом, який художник пережив тоді. Цей період творчості – з жовтня 1876 по вересень 1877 року – став дуже плідним для Рєпіна. Тематика робіт чугуївського періоду різноманітна: сучасна жанрова картина, портрети, перші начерки майбутніх робіт. За 11 місяців перебування в рідних місцях майстер написав цілий ряд портретів: дружини Віри Олексіївни, товариша по Академії, видатного українського художника Миколи Івановича Мурашка, красуні Софії Любицької, двоюрідного брата Трохима Петровича Чаплигіна. Дві останні роботи, які знаходяться в постійній експозиції Харківського художнього музею, наочно свідчать про становлення Рєпіна – майстра психологічного портрета, який зумів підпорядкувати всі засоби живописної мови виявленню характеру моделі.

Особистість портретованого особливо цікава ще й тому, що з усіх двоюрідних сестер і братів, про яких Рєпін згадує в своїх мемуарах «Далеке близьке» лише попутно, Трохима Чаплигіна він виділяє окремо. З особливою теплотою Рєпін описує двоюрідного брата, який був прекрасним оповідачем – за спогадами Рєпіна, коли молодь збиралася ввечері в його дядька, Федора Степановича, у великому фруктовому саду, в альтанці під калиною, всі танцювали і слухали казки, які розповідав Трохим. А головне, саме він першим подарував маленькому Іллі Рєпіну фарби і навчив ними користуватися.

Сирота Тронька навчався кравецькому ремеслу в майстерні хрещеного батька Рєпіна – кравця Касьянова і одного разу, на різдвяні свята, його відпустили в будинок Рєпіних. Тоді, ще маленьким хлопчиком, Рєпін вперше побачив фарби, які приніс із собою двоюрідний брат з міста (фарби і пензлі Трохимові приніс аптекар, в аптеці самі робили фарби). І. Рєпін захоплено описує, як на його очах сталося справжнє «диво»: Трохим почав розфарбовувати чорно-білі ілюстрації азбуки кольоровими фарбами і картинки почали «оживати» під пензлем. Першу картинку – кавун – Трохим так соковито розфарбував червоним і зеленим кольором, що захотілося навіть його з'їсти. Рєпін згадує в книзі «Далеке близьке»: «Быстро пролетели эти дни праздников с Тронькой. Мы никуда не выходили и ничего не видели, кроме наших раскрашенных картинок, и я даже стал плакать, когда объявили, что Троньке пора домой.

Чтобы меня утешить, Трофим оставил мне свои краски, и с этих пор я так в них впился, в свои красочки, прильнув к столу, что меня едва отрывали для обеда и срамили, что я совсем сделался мокрый, как мышь, от усердия и одурел со своими красочками за эти дни. Я раздосадовался и расплакался до того, что у меня пошла из носу кровь и долго шла, и ее долго не могли остановить, и я совсем побледнел.»

Оговтався Іллюша тільки через три дні – і одразу за фарби, але кров знову полила з носа. За спогадами Рєпіна, він тоді так зблід і заслаб, що не міг сидіти, а тільки лежав нерухомо, і сусідки навіть радили замовляти для нього труну. Але, на щастя, І. Рєпін одужав.

Портрет Т.П. Чаплигіна (1839-1907), двоюрідного брата І.Ю. Рєпіна. 1877

Полотно, олія. 63х50,5

На портреті зображено людину, яка прожила вже значну частину свого життя. Майже поясне зображення фігури максимально наближене до краю полотна, створюючи враження деякої «тісноти» портретованого в рамках картини. Це ж відчуття посилено і сюртуком, туго напнутим на грудях і застебнутим на один гудзик, що створює видимість стримування розвороту могутніх плечей.

Обличчя яскраво виділено на темному тлі: високе чоло, густі брови, розумний погляд трохи сумних очей. Полотно відзначено широтою манери виконання, відчуттям живописної розкутості – мазок накладається так, що точно моделює форму і навіть передає фактуру шкіри обличчя, поїденого віспою. Разом з тим, у ньому помітно добре засвоєні в ранній період творчості традиційні народні смаки жителів Слобожанського регіону. Зокрема, це стосується колориту портрета – переважання поєднання зелено-сірого і червоно-коричневого кольорів, які є пріоритетними в зоровому сприйнятті слобожанина. У цей період творчості Рєпіна вони стають основною колірною гамою художника і отримують багаторазове втілення у відомих творах майстра.