вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Експонат місяця!
Експонат місяця!
Експонат місяця!
02 липня 2018, 13:20

У межах проекту «ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ» музей презентує перлини колекції, твори відомих вітчизняних та зарубіжних майстрів. У липні представляємо полотно Петра Левченка «За роялем. Натхнення»

Петро Олексійович Левченко народився в Харкові, в заможній купецькій родині. Малюванню навчався у художника й педагога Дмитра Безперчого в Харківській міській гімназії, пізніше в студії Єгора Шрейдера. У 1878 році Петро стає вільним слухачем Петербурзької Академії мистецтв. Професори закладу відомі художники П.Чистяков та В.Орловський цінували здібності Левченка, але він, не закінчивши навчання через фінансові складності, мусив покинути Академію мистецтв у 1883 році. Художник оселився у рідному місті, викладав у Харківській міській школі малювання і живопису. Митець був одним із засновників та постійним членом Харківського товариства любителів мистецтва, експонентом Товариства пересувних художніх виставок. У 1895 році Левченко відвідав Париж, де познайомився з мистецтвом щойно визнаних у ті роки імпресіоністів. Їх пленерні практики і світлові ефекти значною мірою вплинули на подальшу творчість майстра. Закоханий в українську природу художник стає одним із творців ліричного національного пейзажу. Криві вулички, околиці невеличких міст, задвірки, сільська глухомань, похилені хати під соломою, осіння сльота – головне коло краєвидів митця. Звертаючись до таких простих мотивів, художник відчував їхню своєрідну чарівність. Не спокушався ні модою, ні вигідними замовленнями, писав тільки те, що було до душі. За життя творчість не принесла Левченку ні слави, ні багатства. Він помер у бідності, невизнаний та забутий. Тільки після його смерті 1919 року було організовано першу персональну виставку, що представила 758 полотен митця, які розкрили чуйну і тонку натуру художника-поета.

Поряд з краєвидами в творчому доробку Левченка є також чимало інтер’єрів, що свідчать про неабияку майстерність автора в цьому своєрідному жанрі. Улюблені сюжети таких картин – робоча кімната художника або шевця, куточок оселі з письмовим столом і роялем, невеличка кухонька і т. ін. В них поетичний аналіз предметного світу – камертон настроїв людей при їх роботі чи відпочинку. Істинною музою та вірним другом для Левченка була його дружина – талановита співачка Київської опери Матильда Ситова. Художник познайомився з нею на одному з концертів. Зворушлива теплота їх взаємин позначилась на ліричності багатьох творів митця. Він із задоволенням писав дружину за роботою, з книгою, за роялем. В постійній експозиції ХХМ знаходиться картина «За роялем. Натхнення» – справжня живописна поезія, котра вважається одним з наймузичніших творів українського образотворчого мистецтва. Сам Петро Левченко одночасно з малюванням завзято студіював музику, чудово володів грою на скрипці та фортепіано, готувався до вступу в консерваторію. Але важка травма лівої руки не дозволила втілити в життя заповідну мрію. Натхнення музиканта, що звуками передає безмежність почуттів, створює атмосферу піднесеності, чистоти і радості, Левченко розумів як ніхто інший. Представлена картина емоційно насичена. Автор мовою живопису висловлює цілу гамму особистих переживань, намагаючись виявити складність людської натури, її духовну витонченість.

Петро Олексійович Левченко (1856-1917)
За роялем. Натхнення. 1900-ті
Полотно, олія. 54,5 х 72

Вечоріє. У затишному куточку кімнати, інтер’єр якої облаштовано з вишуканим смаком, за роялем зображено дружину художника Матильду в момент схвильованого виконання фортепіанного твору Ф.Шопена. Музика улюбленого композитора часто звучала в домівці родини Левченків. Художник дозволяє глядачу відчути внутрішній стан своєї моделі. Темний силует жінки м’яко вирізняється на теплому фоні освітленої частини стіни. ЇЇ голова мрійливо схилилася. Руки плавно торкаються клавіш. У сутінках тануть контури предметів. Простір оселі наповнюють чарівні звуки ноктюрну. Зібрані у центрі композиції експресивні хвилі світла, що далі розходяться і гаснуть на краях, створюють відчуття повітряного середовища. Складні живописні градації колориту передають елегійну тональність музичного твору. М’яка пластика в зображенні постаті піаністки, об’ємів і предметів інтер’єру викликає в цілому відчуття спокою і домашнього затишку. Майстер писав цю картину з натури. Зберігаючи риси портретної схожості, Левченко підніс образ до рівня типовості, до поезії, притаманної видатним творам живопису.