вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Експонат місяця!
Експонат місяця!
Експонат місяця!
01 липня 2017, 13:31

У межах проекту «ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ» музей презентує перлини колекції, твори відомих вітчизняних та зарубіжних майстрів. У липні представляємо полотно В.Васнецова «У чайній»

Знайомство з образотворчим мистецтвом для багатьох з нас починалось з таких картин, як «Богатирі», «Альонушка», «Іван-царевич на сірому вовку»… Автором цих живописних творів, часто презентованих як ілюстрації до улюблених з дитинства казок і билин, був художник Віктор Михайлович Васнецов.

Народився В.Васнецов у багатодітній родині священника у російському селі Лоп'ял Вятської губернії. За традицією і продовжуючи вторований шлях своїх дідів-прадідів, освіту юнак отримав у Вятському духовному училищі. Однак, не закінчивши семінарії, 1868 року за покликом серця він доправився до Петербургу, де вступив до Академії мистецтв. Серед своїх педагогів особливо цінував настановлення і поради Павла Чистякова. У роки навчання (1868-1875) Васнецов багато займався друкованою графікою, виконуючи замовлення для різних видань північної столиці. Ця робота забезпечувала біль-менш стабільний прожитковий заробіток. Вона-ж була і необхідною художньою практикою для студента-початківця, талант якого гартувався в умовах постійного творчого змагання. Адже поруч з Васнецовим навчались і працювали такі особистості, як Ілля Рєпін, Василь Суриков, Василь Полєнов. Кожен з них у майбутньому зробив вагомий внесок у вітчизняне образотворче мистецтво.

Знаковими постатями у біографії В.Васнецова також стали художник Іван Крамськой, художній критик Адріан Прахов, колекціонери Павло Третьяков і Сава Мамонтов.

У колекції Харківського художнього музею зберігається картина В.Васнецова «У чайній». Робота, датована 1874 роком, представляє ранній період творчості художника і входить до групи творів, надзвичайно важливих для формування його естетичних уподобань. Під назвою «Чаювання у харчевні» 1984 року картина експонувалась на Третій виставці Товариства пересувних художніх виставок. Тема і способи її подання вдало вписались в рамки ідеологічної концепції передвижників, заснованої на народницьких позиціях та їх прагненні наблизити мистецтво до глядача. Духовну красу людини, як естетичний ідеал мистецтва передвижників, переконливо висвітлено в цій роботі молодого художника – тоді ще студента Академії мистецтв. Незважаючи на деякі прорахунки у композиції і рисунку, що при загальному схваленні твору визначив ідейний провідник передвижників І. Крамський, твір Васнецова викликав численні позитивні відгуки. І, в першу чергу, П.Чистякова, який надав високу оцінку здібностям автора полотна, характеризуючи його творчість П.Третякову. Окрім «товаришів по пензлю», картину було відзначено і критикою: «Как типист, – пише один з рецензентів виставки, – Васнецов, бесспорно, будет одним из лучших русских художников. Типы его оригинальны, разнообразны, в них нет карикатурности или утрирования».

У картині «У чайній» докладно і переконливо описано повсякденну сцену з життя артілі селян-теслярів, що прийшли в місто шукати заробітку. Розташувавшись за столом невеличкої харчевні, всі разом і кожний окремо вони представляють виразну за індивідуальними рисами і характерами живописну групу. Художник демонструє значимість композиційного рішення живописного твору, визначаючи кілька його смислових центрів. Перший співпадає з центром полотна – це чоловічий дует, за яким відчутно виважений діалог. Кремезний чолов’яга похилого віку з посивілим волоссям і почервонілими повіками напружено щось підсумовує, красномовно загинаючи, відповідно підрахункам, покручені від постійної роботи пальці правої руки. Зі всього видно, що саме він тут за старшого. Відсторонений погляд свідчить про те, що подумки він знаходиться десь «на своїй хвилі», але тримає на увазі розмову за столом, прислухаючись до неї. Жест руки старшого поєднує його постать із співрозмовником. Зображений спиною до глядача, той розкладає на краєчку стола монети і паперові гроші. Характер вбрання дає зрозуміти, що це один з членів артілі, а його дії – про те, що у нього особливий статус ведення її фінансових справ.

Привертає увагу колоритна постать селянина з газетою в руках, що пожвавлює дійство у правій частині композиції. Те, як природно він розкинув на всю ширину газетне полотно, як перебігає очами сторінки, як розслабив стомлені від тривалої ходи ноги, виявляє неабияку спостережливість художника. Але головний акцент Васнецов робить на самому факті читання. До його голосу прислухаються всі присутні, але при тому кожний зайнятий своїм. Один набиває тютюном люльку, інший обережно тягне вустами кип’яток з блюдця, повністю віддаючись насолоді чаювання, здоровенний молодик задоволено почісує широкі груди, вираз сумління прочитується у обличчі чоловіка, зображеного в профіль. Художник з великою увагою і подробицями виписує просте, але охайне убрання селян, їх нехитрий скарб, в тому числі торбину і сокиру, що займають місце на передньому плані.

Ліву частину композиції художник організовує постатями завсідників закладу. Це здоровенний нетверезий молодик, що «не вписався» в дверний отвір приміщення, знайшовши в ньому підпорку своєму неслухняному тілу, і підліток-служка з величезним чайником. В цій частині приміщення художник акцентує увагу на постаті з явними ознаками фізичної і душевної хвороби у зовнішності. Він сидить наїжачившись за абсолютно порожнім столом. Очевидно, що до його присутності в харчевні давно звикли, як звикають до меблів. Контраст між персонажами, яких зображено у лівій частині полотна і членами селянської артілі достатньо однозначно направляє думку глядача в площину етичних міркувань. Художник віддає свої симпатії селянам, їх життєвій мудрості, духовній стійкості, моральним устоям, єдності. З тим, щоб надати більшої значущості своїм героям, автор використовує композиційний прийом «низької стелі». Складається враження, що якби чоловіки встали на повний зріст, то підперли б головами стелю, так затісно в цьому випадковому, невідповідному людській гідності притулку, але вони достойно сприймають все, що трапляється на їх важкому шляху, тримаючись разом вдалечині від рідної домівки.

Васнецов виявляє неабияку майстерність, докладно виписуючи життєві подробиці сцени. В інтер’єрі визначено ледь помітні ознаки колишнього добробуту закладу. Він – у залишках благородних паперових шпалер на стінах і чайного начиння, вишуканих за формою та розписом чашках, великих заварних чайниках, фактуру яких любовно виписано художником.

Уникаючи картинних ефектів, з метою підкреслити природність сцени, Васнецов написав групу у розсіяному денному освітленні, достовірно передаючи змодельовані об’єми постатей та всіх інших об’єктів композиції. Денне освітлення і золотавий колір шпалер обумовили теплий колорит картини, що, незважаючи на холод замерзлого вікна, певною мірою створили відчуття спокою і умиротворення.

Твір Васнецова надійшов до колекції Харківського міського художньо-промислового музею 1918 року. До того він знаходився у приватній збірці відомого харківського колекціонера Бориса Філонова (1835-1910). Після смерті колекціонера картину в числі інших було пожертвувано його вдовою у державний музейний заклад. У зв’язку з чим у газеті «Южный край» за 28 серпня 1918 року з’явилась відповідна інформація, в якій з повагою зазначено: «Благодаря щедрому дару Н.М. Филоновой прибавилось много редких картин … В.М.Васнецов нам известный по работам во Владимирском соборе в Киеве, жанровая картина «В чайной» и многих других.» У 1920-і роки, приймаючи до уваги значимість цієї роботи для історії розвитку соціальної тематики в творчості російських художників, Державна Третьяковська галерея пропонувала Харкову поміняти картину Віктора Васнецова «У чайній» на будь-яку іншу його роботу. Однак, на наше щастя, обмін не відбувся, і полотно відомого російського живописця, що представляє важливий період його творчого становлення, його шлях до народного визнання, займає своє місце в експозиції відділу українського і російського мистецтва Харківського художнього музею.     

Автор: Наталя Титаренко, мистецтвознавець

 

Васнецов Віктор Михайлович. 1848-1926

У чайній. 1874

Полотно, олія. 84х136