вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Експонат місяця!
Експонат місяця!
Експонат місяця!
01 червня 2018, 09:52

У межах проекту «ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ» музей презентує перлини колекції, твори відомих вітчизняних та зарубіжних майстрів. У червні представляємо полотно Сильвестра Щедріна «Ніч у Неаполі»

У третьому експозиційному залі відділу українського і російського мистецтва ХVІ – поч. ХХ століття небагато хто з глядачів звертає увагу на невеличку за розмірами картину «Ніч у Неаполі». Незважаючи на скромний формат, цей знаковий для вітчизняного живопису твір представляє важливу віху розвитку пейзажу в ствердженні емоційно-образної самодостатності цього жанру. Автор твору, Сильвестр Щедрін, походив з родини художників, діяльність якої було пов’язано з Імператорською Академією мистецтв від дня заснування цього вищого навчального закладу Російської імперії. Випускник і пансіонер ІАМ, своє коротке життя Щедрін (за станом здоров’я) провів у Італії, де здобув славу «віртуоза передачі таємниць і секретів природи». Його твори змінили традиційне уявлення про ландшафтний образ, що склався у вітчизняному мистецтві. На відміну від класичних пейзажів із розташованими за чіткою схемою об’єктами і умовним охристо-брунатним колоритом, майстер надавав перевагу реально існуючим краєвидам, перетворюючи їх своїм легким пензлем у гармонію співіснування природи і людини. В картинах Щедріна немає ефектних сюжетів, це майже завжди спокійні, тихі, чарівні куточки всесвіту. Не дивно, що в числі замовників його робіт були люди, які розумілися на високому мистецтві – знані аристократичні родини, колекціонери, художники.

Щедрін Сильвестр Феодосійович (1791-1830)
Ніч у Неаполі. 1828
Полотно, олія

Твір харківської колекції представляє один з улюблених мотивів Щедріна неополітанського циклу – вид на Везувій і Кастель дель Ово (фортецю ХІІ століття) зі сторони набережних Санта Лючія і Рів’єра ді К’яйя. У побуті італійців особливо багатим на події є час, коли спадає полуденна спека, і вулиці та набережні міст помітно наповнюються мешканцями, зайнятими побутовими справами. Художник уважно і ретельно досліджує нічне життя неаполітанських рибалок. Силуети постатей на першому плані висвітлено полисками, які виявляють рухи зображених, чітко визначаючи характер їх роботи. В центрі композиції представлено багатофігурну групу людей, що розбирають рибальське приладдя. Розгортаються події і на воді: миготить вогник човна, пожвавлюючи помаранчевою цяткою темні фарби другого плану; «дрімає» на рейді щоглове судно; «біжить» морською стежкою легкий вітрильник. Від зовнішнього світу цей нічний рух відокремлюють стіни старовинного форту і гірська гряда з Везувієм. Контраст архітектурних мас і легкого морського простору – улюблений художником композиційний прийом, що його він використовує і в цій роботі. Силуети середньовічної фортеці і тривожно-загрозливе вогняне жерло вулкана сповнюють картину відчуттям драматичності, а стан ночі, який обожнювали романтики – поети, музиканти і, звичайно ж, художники, незважаючи на тривіальність сюжету, надає пейзажу загадкової утаємниченості.

«Ніч у Неаполі» належить до групи творів, у яких золотисто-рожевий колорит живописних елегій ранніх творів Щедріна змінюється ошатністю сизо-сірих і синьо-голубих тонів пейзажів часів розквіту його таланту. Живописним камертоном полотна визначено місячний диск, він займає місце точно в центрі композиції. Бліде сяйво обумовлює холодний колористичний лад краєвиду, що якнайкраще передає відчуття нічної прохолоди і вологи морського повітря. Його підтримує мерехтіння перлистих брижів лагуни і срібляста місячна доріжка, яка розподіляє сцену на дві рівноцінні в композиційному і сутнісному плані частини. Холодні тони нічного мороку поєднано у купах хмар із помаранчевими сполохами вулкана. Вогняні струмені надають трохи тепла нічному небу і береговій смузі. Теплі й холодні тони створюють надзвичайно насичену відтінками живописну гаму, яку Щедрін дослідив у природному середовищі і майстерно передав у своєму полотні. Ускладнюючи завдання, художник опрацював у картині два додаткових джерела світла, зберігаючи рівновагу правої та лівої її частин, виявляючи при тому ритміку чергування теплих і холодних сфер повітря. Придивляючись до живописної структури твору, помічаємо, як доречно майстер використовує різні прийоми письма. Лесировками дальнього плану виявляє безмежну глибину повітряно-морського простору, а фактурними мазками першого і другого – пластику об’єктів і постатей. Живописний почерк майстра жвавий, енергійний, демонструє глибоке знання натури і володіння способами її точної передачі.

Щедріна по праву вважають першим російським художником, який у своїй живописній практиці оцінив значимість пленеру – натурних етюдів, виконаних безпосередньо на природі. Він присвятив свою творчість експериментам у царині передачі світло-повітряного середовища. Виконуючи один і той самий мотив при різному освітленні, Щедрін майже на півстоліття випередив імпресіоністів на їх шляху збагачення живописної палітри.

Пейзаж «Ніч в Неаполі» – одна з перлин колекції Павла Харитоненка, 1927 року через Державний музейний фонд його було передано до Державної Третьяковської галереї. З 1928 року твір зберігався у музейних зібраннях Харкова, правонаступником фондів яких після Другої світової війни став Харківський художній музей.

Титаренко Н.В., мистецтвознавець