вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ!
ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ!
ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ!
01 червня 2017, 14:13

У межах проекту «ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ» музей презентує перлини колекції, твори відомих вітчизняних та зарубіжних майстрів. У червні представляємо полотно Івана Шишкіна «Парк у Павловську. Осінь»

85 років тому, 25 січня 1832 року, у місті Єлабуга В’ятської губернії народився лісовий цар. Так його іменуватимуть пізніше, а поки що він отримав ім’я Іван. І прізвище, яке походить від старовинного в’ятського слова «шишкать», тобто багато і плідно працювати.

«Чи знаєте ви Івана Івановича Шишкіна – це питання художника і педагога Миколи Мурашка із художньо-критичної статті від 24 листопада 1883 року вже тоді здавалося зайвим. Зараз – тим більше, адже Шишкіна знають усі. Достатньо хоча б згадати знаменитий пейзаж «Ранок у сосновому лісі», розтиражований мільйонами цукеркових обгорток. Шишкін – один із тих митців, хто отримав прижиттєве визнання: і від глядачів, і від критиків, і від колег. Ось як про це згадує Ілля Рєпін: «Публика, бывало, ахала за его спиной, когда он своими могучими лапами ломового и корявыми, мозолистыми от работы пальцами начнёт корёжить свой блестящий рисунок, а рисунок точно чудом от такого грубого обращения выходит всё блистательней». Російський зоолог та письменник Микола Вагнер у 1862 році відвідав у німецькому Дюссельдорфі арт-салон, побачив там декілька малюнків Шишкіна і у бесіді з директором почув наступне: «Ось ці речі я не продам, тому що їм не можна призначити вартість». І мова йде про молодого художника, який тільки-но закінчив Академію і отримав пенсіон для 6-річної подорожі та самостійного навчання у Європі. А 10 років потому видатний художник Іван Крамськой зазначить у приватному листуванні: «Шишкин – верстовой столб в развитии русского пейзажа».

Чому полотна Шишкіна завжди притягують глядацьку увагу? «Его знание природы было феноменальным» – знову цитата із спогадів Іллі Рєпіна. «Он пришёл в мастерскую и, рассматривая новую картину, где изображался сплав плотов по реке, поинтересовался, из какого они дерева. «Какая разница? – здивувався Рєпін. Довго і терпляче Шишкін почав пояснювати колезі-художнику різницю, яку знав досконало. Шишкіна називають пейзажистом. Але про істинну сутність його таланту критик Павло Ковалевський висловився ще 1873 року: «Это один из удачных портретов хвойного леса». За допомогою доречних «подробиць» Шишкіну вдалося створити саме портрет російської природи.

8 (20) березня 1898 року художник помер у власній майстерні за мольбертом, на якому знаходилась нова, тільки що розпочата картина «Лесное царство». Лісовий цар назавжди повернувся у свої володіння.

 

Парк у Павловську. Осінь. 1889

Живопись есть немая, но вместе с тем тёплая,

живая беседа души с природой и Богом.

І. Шишкін

Гатчина, Кронштадт, Виріца, Стрельна – оповиті легендами міста та селища під Санкт-Петербургом. Особливе місце серед них займає Павловськ – прекрасне палацове передмістя Петербургу, куди приїздять численні екскурсійні автобуси. Шишкін любив і добре знав це місце. Знаходиться воно у трьох кілометрах від міста Пушкіна. Особливою родзинкою містечка є старовинний парк.

Полотно «Парк у Павловську. Осінь» (наприкінці ХІХ ст. картину для музейної колекції купили за 500крб на виставці художників-передвижників, яка відбулася у Харкові) належить до останнього десятиліття творчості художника, коли І.І.Шишкін накопичив величезний досвід роботи у пейзажному жанрі. Митець не боїться бути невпізнаним, використовуючи прийоми імпресіоністів з їх теорією впливу світла на колір. У картині художнику вдалося передати ошатне багатство російської природи. Дане полотно вирізняє природність композиції, точність малюнку та свіжість колориту. На картині зображено куточок старовинного парку. Зауважимо, що автору більш до вподоби «англійський» парк з його природністю, на відміну від «регулярних» французьких парків. Води річки Слов’янки віддзеркалюють осіннє небо, і з цими «холодними» кольорами річкової води поєднуються «теплі» кольори осіннього листя. Художник створює поетичний образ осені, коли тихими, вже, дійсно, останніми теплими днями природа надихає людину особливим спокоєм та тишею. Картина сповнена повітрям. Глядач бачить замріяний стан золотої осені, щедро оспіваної поетами. Дерева прикрашено справжнім різнобарв’ям. Те листя, що вже злетіло, розпочало цікавий шлях річкою вниз. Майстер вдало керується усією палітрою. Здається, ще мить – і ми, глядачі, почуємо шурхотіння листя, звідаємо подих прохолодного вітерцю. Художнику І.Шишкіну властиве почуття філософського спокою, коли кожен з «природних об’єктів» (дерево, пеньки, квіти, рослина) існують для майстра як дорогоцінний природний дарунок. І ця картина вдало підтверджує цю тезу.