вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Експонат місяця!
Експонат місяця!
Експонат місяця!
01 грудня 2017, 09:57

У межах проекту «ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ» музей презентує перлини колекції, твори відомих вітчизняних та зарубіжних майстрів. У грудні представляємо полотно С.І.Васильківського «Ловлять снігура»

В образотворчому мистецтві України кін. XIX – поч.XX ст. помітне місце належить творчості видатного українського живописця Сергія Івановича Васильківського.

Народився Васильківський у місті Ізюмі на Харківщині. Перші знання з малювання та живопису здобув у Харківській гімназії у живописця Д.Безперчого – учня К.Брюллова. У 1876-1885 рр. вчився у Петербурзькій Академії мистецтв, яку закінчив з великою золотою медаллю і був призначений пенсіонером академії на чотири роки, два з яких провів за кордоном, переважно у Франції. Як митець Васильківський формувався під впливом української та російської демократичних культур другої половини XIX ст., а також світових надбань образотворчого мистецтва. Повернувшись на батьківщину 1888 року, художник оселився у Харкові, багато подорожував Україною, бував у Криму та на Кавказі.

С.І.Васильківський писав картини на теми історії та побуту України, зрідка звертався до жанру портрета, вивчав і замальовував народні орнаменти та архітектуру. У жанрових творах Васильківський правдиво й характерно показав розмаїте життя селян, епізоди з їх побуту, поетичні народні звичаї. Більшість історичних картин художника присвячено зображенню українських козаків. Незмінним джерелом натхнення і зародження творчих задумів для Васильківського було спілкування з природою, котра викликала у художника глибокі переживання і помисли. Вона мала великий вплив на визначення жанрових уподобань мистця. Навіть у роботах історико-батальних чи історико-побутових сюжет органічно пов’язаний з природою, причому пейзаж часто визначає настрій твору. І саме в цьому жанрі найяскравіше виявився талант художника. Це, насамперед, пейзажі України, проникливим співцем якої він був, Криму й Кавказу, а також краєвиди Франції, Італії, Алжиру. У творах, присвячених рідному краю, художник показав широчінь степових просторів, мальовничі шляхи й зелені села, левади, спокійну течію невеликих річок, передав ліричність і епічність української природи, гармонія якої сприймається ним як взірець бажаної гармонії в житті людей.

Сергій Іванович Васильківський (1854-1917)
Ловлять снігура. 1900
Дерево, олія. 24 x 35

Широко представлені в колекції ХХМ краєвиди поєднують у собі національні традиції та європейські малярські досягнення. У поетичній картині «Ловлять снігура» Васильківський з блиском демонструє прийоми пленерного живопису, що відкривав дорогу новим можливостям передачі усього розмаїття барв у природі. Багатий на прозорі, ясні, притаманні нашому краю сонячно-блакитні кольори, пейзаж співзвучний мелодійним українським пісням. Краєвид радує око своїм чепурним виглядом. Морозний дзвінкий зимовий день у типовому куточку українського села. Кілька снігом заметених присадкуватих хат під солом'яними покрівлями; ритмічно, групами розташовані мальовничі дерева. Зима Васильківського інтригує та заворожує. Низьке зимове сонце іскриться засніженою землею відтінками рожевого кольору на світлі, та блакитно-синього з різними переливами в тіні. Темні плями покрівель хат, тину допомагають художнику передати білизну снігу, підкреслити яскравість сонячного дня. Відчуття внутрішніх, глибинних рухів природи народжує тремтливий, артистичний мазок, що розчиняється у загальному колориті, побудованому на валерах – тонкому співвідношенні тонів різної світлосили. Зерно пейзажів Сергія Васильківського – небо. Невипадково сучасники називали його «небесним» живописцем. У картині «Ловлять снігура» воно прозоро чисте, завдяки точно знайденому в композиції масштабу і співвідношенню неба із землею відчутна його бездонність. Природа в картині гармонійно поєднується з побутовим жанром. Як завжди, автор привносить у свій пейзаж сценку з життя народу. Опановуючи природне середовище, селяни «живуть» у ньому, зайняті своїми буденними справами. Художником вдало знайдено хвилюючий мотив. За тином причаїлися хлопча­ки. Затамувавши подих, вони чекають, коли снігурі потраплять у розставлені сильця. Довгими зимовими вечорами сільські діти бавились з красивими птахами, що добре піддавалися дресурі. Присутність цих маленьких персонажів так доречна на подвір’ї хат, вона робить картину більш правдивою та життєвою.

У картині «Ловлять снігура», що знаходиться в постійній експозиції «Українське та російське мистецтво XVI - поч. ХХ ст.»віддзеркалилося щире захоплення Васильківського красою рідної природи, велика любов художника до України, народу і його традицій.