вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Експонат місяця!
Експонат місяця!
Експонат місяця!
08 листопада 2017, 15:50

У межах проекту «ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ» музей презентує перлини колекції, твори відомих вітчизняних та зарубіжних майстрів. У листопаді представляємо фарфорову композицію «Сільські заручини»

Багатофігурна фарфорова композиція «Сільські заручини» або «Шлюбний контракт» представляє поширене явище в мистецтві фарфору – використання живописного твору, як прообразу для скульптури. У пластиці відтворено однойменне полотно відомого французького художника Жана-Батіста Грьоза (1725- 1805), представника епохи Просвітництва. Картина «Сільські заручини» викликала справжню сенсацію в Салоні 1761 року і, за відгуками журналу «Mercure de France», «привела весь Париж до Лувру». Полотно було написано на замовлення маркіза де Маріньї – головного покровителя художника протягом 1750 – 1760-х років, брата мадам де Помпадур. Після смерті художника твір було придбано Людовіком ХVІ і зараз він знаходиться в Луврі.

Картину «Сільські заручини» чудово було «перекладено» мовою фарфору. Досі невідомо ім’я модельмейстера, який створив скульптурну модель для фарфорової композиції, але, вірогідно, це було в 70-90-і роки ХVІІІ століття. Тема і сюжет є типовими для творчості Жана-Батіста Грьоза, представляючи сентиментально-моралізуючий напрямок французького живопису другої половини ХVIII століття. Художник поділяє погляди просвітителів на мистецтво, як активний засіб виховання.

                         Скульптура «Сільські заручини». Кін. ХVIII ст.                    
   Фарфор, розпис надглазурний, золочення
   Харківський художній музей

                         Жан-Батіст Грьоз «Сільські заручини». 1761
                    Полотно, олія
                    Лувр

У пластичному рішенні живописнураціонально-упорядковану композицію перетворено на театралізовану мізансцену, яка втрачає побутові подробиці. Емоційно-змістовну складову живописного задуму художника збережено в фарфоровій скульптурі, де персонажів наділено рисами символічних образів. Їх фігури набувають виразної статурності і уособлюють гідність, доброчесність людей третього стану. В персональних характерах  уславлюються працелюбність, ощадливість, помірність, материнська турбота, подружня вірність. Подію з приватного життя сільської родини – підписання шлюбних документів та вручення приданого,сучасники сприймали як відображення просвітницького ідеалу соціального світопорядку, в якому родина стає основою єдності і морального здоров’я суспільства. Батько численної родини є втіленням образу зразкового громадянина, що усвідомлює свій обов’язок і моральну відповідальність за щастя і добробут своїх дітей. Стара мати засмучена розлукою з донькою і водночас радіє влаштуванню її долі. Наречений шанобливо слухає поради тестя, який згадує про обов’язки чоловіка. Доброчесній, соромливій нареченій про її майбутню роль – народження і виховання дітей, алегорично нагадує присутність на першому плані квочки з курчатами. Сюжет задумано в контексті просвітницького взірця шлюбу і родинних відносин, де задекларовано неухильне дотримання молодими функцій, прописаних законами природи. Це є одним з головних гарантів стабільності шлюбного союзу і соціальної гармонії.

Сюжет композиції має літературно-описовий характер, в якому звучать дидактичні інтонації і підтверджується думка критиків, що за картинами Ж.-Б. Грьоза можна писати романи.

Фарфорову скульптуру «Сільські заручини» було виконано на Людвігзбурзькій мануфактурі. Історія заснування цього виробництва починається 1758 року. Герцог Вюртемберзький Карл Ойген (1728 – 1793) видав указ про заснування мануфактури недалеко від Штутгарта в місцевості, не пристосованій для виготовлення фарфору, де відсутні каолін і паливо, але герцог був непохитним. За його словами фарфорова мануфактура була «необхідним атрибутом його гідності та світлості». Фарфор Людвігзбурга набуває якісних рис художнього явища через декілька років після свого заснування, коли з’являється при дворі герцога відомий арканіст Йозеф Яків Рінглер, а також талановиті художники і скульптори Готтліб Фрідріх Рідель та Йоганн Христіан Вільгельм Бейєр. Мануфактура проіснувала більше шестидесяти років і швидко набула популярності в Європі. Після смерті герцога виробництво відійшло нащадкам, але 1824 року було закрито в зв’язку з фінансовими труднощами. Фарфорова маса ніколи не відзначалась білістю і чистотою, але виразність і художній рівень людвігзбурзької скульптури здобули славу цьому виробництву.  

Унікальність фарфорової композиції «Сільські заручини» із музейного зібрання полягає не тільки в її приналежності до рідкісного аристократичного виробництва ХVІІІ століття та обмеженій кількості творів Людвігзбурга, але і в історії побутування цього витвору. Тендітна фарфорова композиція уціліла після трагічних подій війни, пожежі музею 1943 року і залишилася в сучасному зібранні Харківського художнього музею.

  Т. Литовко, зав. відділом декоративно-ужиткового мистецтва