вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Експонат місяця!
Експонат місяця!
Експонат місяця!
01 жовтня 2018, 10:19

У межах проекту «ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ» музей презентує перлини колекції, твори відомих вітчизняних та зарубіжних майстрів. У жовтні представляємо роботу Наталі Вергун «Вечеря хліборобів»

Серед творів народної художниці України Наталі Вергун, значна частина яких зберігається в колекції Харківського художнього музею, картина «Вечеря хліборобів» займає особливе місце не лише в плані визначення особистого ставлення художниці до селянської теми. Вона належить до тих полотен, що відзначено глибоким осмисленням однієї з головних тем українського образотворчого мистецтва.

Життя і образи українського села здавна вабили митців. Варто їм було опинитись в «обіймах» привітних вишневих садочків, у прохолоді затінків левад, відчути пахощі скошених луків як на пам'ять приходили прикметники найвищого ступеня, а живописність місцевості, лагідність кліматичних умов, заможність господарств і привітність мешканців викликали порівняння із «раєм земним». У такому опоетизованому вигляді сільська тема надовго закріпилась в українському образотворчому мистецтві.

У післяжовтневу добу, не зважаючи на жорстку державну політику «ламання хребта» традиційному сільському устрою, у масову свідомість за допомогою мистецтва втілювались образи щасливих мешканців нового українського села, які працювали у зразково-показних умовах радянських колгоспів. Художники, надихаючись високою ідеєю виховання поваги суспільства до селянської праці, хоча і «брались за тему» з «почуттям високої відповідальності», але часто мали достатньо поверхневе уявлення про колгоспне життя. У 1960-і роки радянські живописці так званого «суворого стилю» внесли зміни в цю тему, що до того часу вже набула певних кон’юнктурних рис. Вони значно збагатили сюжетний ряд творів, в образах і подіях більше відчувалась життєві реалії, але, разом з тим, в картинах колгоспної тематики суттєво посилились романтичні риси. Саме у добу «суворого стилю» на українській живописній ниві з’являються перші твори Наталі Вергун.

Наталя Іванівна Вергун народилась 2 липня 1938 року у місті Охтирка Сумської області в родині українського поета Івана Виргана (літературний псевдонім поета, справжнє його прізвище Вергун). Живописний талант крихкої і надзвичайно цілеспрямованої дівчини визначився у Харківському державному художньому училищі (1953-1958). Для свого подальшого художнього гартування вона обрала Інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І.Ю.Рєпіна в Ленінграді (Академія мистецтв у Санкт-Петербурзі) – учбовий заклад, овіяний славою його вихованців, в тому числі гуру української культури Тараса Шевченка.

Жанровий ряд перших самостійних творів молодої харківської художниці, її пейзажів, натюрмортів, портретів, сюжетних картин характеризувався ключовим словом «сільський». Вона достатньо рано визначилась зі своєю головною темою.  

Картина Наталі Вергун «Вечеря хліборобів» (1984) дає можливість розглянути тему в контексті історії світового мистецтва. Полотно викликає образні ремінісценції з роботами відомих європейських художників, у тому числі з творами великих мрійників про майбутнє українського села художників-бойчукістів. Від них мисткиня успадкувала композиційно-колористичну систему і сакральну яблуневу символіку – тим зв’язала свою роботу з традиціями монументального живопису українського відродження 1920-х років. А постулат автора «De Aаrdappeleters» (Вінсент ван Гог. «Їдці картоплі». 1885) «селян треба писати так, немов ти сам один із них, немов ти відчуваєш і думаєш так само, як вони» у повній мірі співпав із філософією Наталі Вергун – психологічно-духовним ототожнюванням себе зі своїми героями.

Вергун Наталя Іванівна
Вечеря хліборобів. 1984

Унаочнюючи рядки шевченківської поезії – «сім’я вечеря коло хати», художниця заповнює простір масштабного полотна (170х170) мереживом теплих полисків, яке створює яблуневе гілля рясно вкрите стиглими плодами. З цього присмерково-яблуневого живописного марева ніби на наших очах матеріалізуються засмаглі обличчя і постаті учасників вечері. Сім’я,  що складається з подружньої пари, їхніх діточок – дівчинки і хлопчика і ще нестарої бабусі, уособлює в картині єдність духовного зв’язку трьох поколінь. Цей зв’язок визначено композицією. В зображеннях бабці і дівчинки-підлітка, які замикають групу справа і зліва, художниця підкреслює схожість рис обличь, що особливо чітко визначається за їх профілями – обидва мають характерну (кирпату) форму носа. Той самий прийом «віддзеркалення» авторка використовує у ритмічному повторі силуетів тендітного хлопчика-сина на тлі чоловічої статури батька – вони сидять один навпроти одного. Родинне коло доповнює зображення яблуні. Стовбур дерева нагадує стрункий дівочий стан. Картину «Вечеря хліборобів» вирізняє неголосний лад щоденності на відміну від енергійно-позитивного настрою і героїки більшості творів художників «суворого стилю». Вергун, як автори відомих творів представників цього напрямку, використовує в картині прийом монументалізації. Завдяки точці зору «знизу» людські постаті домінують у композиційному просторі її картини. Але цей ракурс художниця доповнює несподіваним для тогочасного радянського мистецтва іконописним прийомом «зворотної перспективи», максимально деталізуючи нехитрий раціон трапези і підкреслено прості предмети столового начиння. Тих, хто уявляв собі сільське життя переважно за яскравими святами «ожинок першого снопу», за веселою метушнею міжсезонних виїздів городян всіх віків і рангів «на прополку буряків» або «на картоплю», картина Вергун дивувала непоказним виглядом селян і підкреслено простим побутом без звичних національних етнографічних ознак – розписаних глечиків, вишитих рушників і т.ін. Разом зРазомРРлододл тим в пластиці і колірній глибині предметів – грубих емальованих кружок, червоного борщу в тарілках, золотавої хлібини на таці в центрі столу відчутно надзвичайну життєву силу. І було зрозуміло, що сила ця не від гасел і закликів, а від землі. Люди, які є лише часточкою неосяжного і досі незбагненного механізму влаштування всесвіту, сповнюються цією силою через природні провідники – дерево, гілки якого, обіймаючи, оберігають родину, щедрі дари осені – яблука і помідори, що скрізь знаходять своє місце, на столі, стільцях, землі… Достовірність сюжету навіть у рамках затребуваності теми неможливо взяти під сумнів, бо художниця Наталя Вергун саме з тих, хто все своє життя зв’язав із селом, зі скромним побутом і великою працею його мешканців. Вона стала однією з них, задовольняючись тією самою, що й вони їжею, одежею, житлом. Прикладів подібного самозречення і відданості темі у мистецтві не так багато.

Картину Наталі Вергун «Вечеря хліборобів» наразі представлено в залах художнього музею на виставці з поетичною назвою «Серце, серце, ти не можеш зрадить, помилитись у своїх піснях…», яка зі щирими побажаннями «Многая літа» присвячена ювілею нашої славної землячки.

Наталя Титаренко, мистецтвознавець