вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Експонат місяця!
Експонат місяця!
Експонат місяця!
03 січня 2018, 12:33

У межах проекту «ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ» музей презентує перлини колекції, твори відомих вітчизняних та зарубіжних майстрів. У січні представляємо полотно В.Д.Орловського «Повінь»

2017 року виповнилось три ювілейних дати видатним представникам Київської художньої школи– 175-річчя від дня народження В.Д.Орловського (1842-1914), 155-річчя М.К.Пимоненка (1862-1912), 160-річчя С.І.Світославського (1857-1931).

Концептуальний задум виставки «Майстри Київської художньої школи», представленої нині в музеї, – показати твори цих майстрів, добре знаних у постійній експозиції, доповнених фондовими, є першою спробою представити київську художню школу, з якою наш глядач знайомий набагато менше, ніж із славетною харківською. Тим більше, що хронологічно ці художники, як і харків’яни С.І.Васильківський, П.О. Левченко, М.С.Ткаченко, М.А. Беркос, жили і творили майже в один час – кінець ХІХ - перше десятиріччя ХХ ст. Виставка творів киян є досить нечисленною – близько 30 творів, які надійшли до колекції музею у різний час із різних джерел – музеїв, приватних колекцій, державних установ.

Як і представники харківської пейзажної школи, кияни також були пов’язані не тільки особистими дружніми, а й навіть родинними стосунками (М.Пимоненко був одружений з донькою В.Орловського), працею у галузі творення і розвитку національного пейзажу. Орловський і Пимоненко були зайняті ще і педагогічною діяльністю. Орловський довгий час разом із М.К.Клодтом був керівником пейзажного класу в Петербурзькій Академії мистецтв, згодом, після переїзду до Києва, брав участь у діяльності Київської рисувальної школи М.Мурашка, був одним із організаторів Київського художнього училища.

Володимиру Орловському у своїй творчості довелось прокладати шляхи українському реалістичному пейзажному живопису, заснованому на засадах пленеризму та досягнень європейського мистецтва ІІ пол. ХІХ ст. Залишаючись художником академічного напрямку, постійним експонентом виставок, які відбувались у Петербурзькій АМ, художник розробляв теми, пов’язані з рідною українською природою, її величною, епічною красою і роздоллям. Водночас разом із Г.Семирадським в Італії він багато малював з натури, підтримував з ним дружні зв’язки. Тогочасна критика зазначала, що за популярністю картини Орловського поступалися лише Айвазовському, а його «ефекти хмар» принесли славу небесного, повітряного художника, чий підхід успадкував і розвинув один із найбільш уславлених учнів Орловського – наш земляк Сергій Васильківський. Сім живописних робіт Орловського з колекції ХХМ належать до різних періодів творчості митця, його подорожей і поїздок Україною, особливо влітку і навесні, що були улюбленою порою року художника.

Як відзначають фахівці, Петербурзька АМ виховувала пейзажистів, які передавали в картинах красу піднесено-урочистого мотиву. Ці риси якраз і успадкував В.Орловський і втілив у своїх роботах.

На відміну від соціально-критичних тенденцій в мистецтві, притаманних передвижникам, твори салонних майстрів відзначались ще і високими художніми якостями, тяжіли до показу природної краси. Цей соціальний запит, попри закиди «лівої» критики, був цілком природним, і приватна людина почувала, поза суспільними пристрастями, потяг до поетичного вигляду ландшафту. Орловський до кінця життя залишився вірним академічним заповітам, хоча його неодноразово запрошували вступити до ТПХВ.

Більше тридцяти років не було представлене в експозиції монументальне полотно «Повінь», що викликає відчуття величної картини природної стихії. Сучасному глядачеві, який не часто бачить такі могутні прояви водного розливу навесні, а то й не спостерігав ніколи, важко уявити щось подібне. Особливо на Слобожанцині, не обдарованій водними артеріями. А в ті часи, на рубежі ХІХ - ХХ ст., Дніпро часто «заходив у гості» на вулиці Києва та в садиби його жителів.

На відміну від полотен вертикального формату з низькою точкою зору на горизонті, так званою «внутрішньою рамою», картину «Повінь» вирішено горизонтально, але небо, його «ефекти хмар» є колористичним камертоном цієї роботи. Її композиційне вирішення – наближення першого плану і водночас зображення дальнього, що вільно проглядається, побудоване на повільному чергуванні лінійних ритмів, належить до просторово-панорамного пейзажу. Вирішена в переходах сріблясто-блакитних тонів водної поверхні, картина викликає майже фізичне відчуття свіжого весняного вітру, перлисто-сірого повітря, насиченого вологою. Простір водної стихії оживляє зворушлива деталь – зіщулена фігурка кота, що пережидає негоду на деревині.

Орловський Володимир Донатович (1842-1914)
Повінь