вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ!!!
ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ!!!
ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ!!!
04 січня 2016, 13:23

У межах проекту "ЕКСПОНАТ МІСЯЦЯ" музей презентує перлини колекції, твори відомих вітчизняних та зарубіжних майстрів. У січні представляємо полотно

Д. Безперчого "Автопортрет"

Дмитро Іванович Безперчий

(1825 - 1913)

(До 190-річчя від дня народження)

Український художник і педагог, вихованець Петербурзької Академії мистецтв був одним із перших, хто приніс в Україну високі досягнення професійного мистецтва школи К.П. Брюллова. Д. Безперчий народився 17 жовтня 1825 року в слободі Борисівці у родині кріпосного іконописця. Батько його, Іван Андрійович (перший учитель сина),  1841 року одержав вільну з усією родиною. І в тому ж році Дмитро був прийнятий до Академії мистецтв, а в 1843 році став учнем К.П. Брюллова. У ті ж роки майстерню відвідували П.О. Федотов, який у майбутньому прославився як “батько” російського жанрового (побутового) живопису, й Т.Г. Шевченко. Піклуючись про загальний культурний розвиток своїх вихованців, К.П. Брюллов навчав їх розуміти музику, допомагав у виборі літературних творів. Невипадково більшість його учнів у академічні роки ілюструють О.С. Пушкіна, М.В. Гоголя, М.Ю. Лермонтова, В.А. Жуковського. Д.І. Безперчий поступово опановує професійну майстерність, знайомиться із різними техніками. У період літніх канікул художник виконує замальовки селян з натури, малюнки ці характеризують його як гарного графіка, вони енергійні й виразні. Після виходу поеми “Мертві душі” він створює образи гоголівських персонажів, але ці зображення залишилися невідомими на відміну від ілюстрацій О.О. Агіна. 1846 року було задоволено прохання Д.І. Безперчего до Ради Академії про присвоєння звання художника, і він отримав офіційне направлення Академії у м. Ніжин на місце вчителя малювання в гімназії, звідки через два роки був переведений у 2-у Харківську гімназію. Д.І. Безперчий так побудував викладання малювання в харківській гімназії, що цей предмет став цікавим і необхідним. Тільки з його приходом учні дізналися про великих майстрів світового мистецтва та їхню творчість. До обдарованих вихованців він був особливо уважний, ростив їх дбайливо, навчав не тільки технічним знанням, але й прагнув прищепити гарний смак, почуття прекрасного. Кращими серед учнів були Г.І. Семирадський, С.І. Васильківський, П.О. Левченко, М.С. Ткаченко, які потім стали видатними митцями. Протягом усього життя Дмитро Іванович віддавав перевагу педагогічній діяльності, хоча з великим захопленням писав і малював. Одне із кращих жанрових здобутків художника картина “З поля” (1860) представлена в експозиції Харківського художнього музею. Полотно відзначене серйозними творчими пошуками рішення теми, навіяної поезією Т.Г. Шевченка. Картина академічна за композицією й живописом, а пейзаж вносить у неї елемент романтизму. В 1896 році у колі близьких друзів було відзначено 50-літній ювілей творчої й педагогічної діяльності Д.І. Бесперчего. Скромна людина, він ніколи не прагнув до слави й популярності, завжди вважав себе більше педагогом, ніж художником. Як проходило його життя після звільнення - невідомо. Помер Дмитро Іванович Безперчий 17 вересня 1913 року в Харкові.

«Автопортрет». 1846

Полотно, олія. 66,3х56,6

Надійшло в 1913 р. від спадкоємців художника.

Закінчуючи Академію мистецтв у Петербурзі, 1846 року Д. Безперчий виконав  “Автопортрет”, який справедливо вважається одним з найбільших здобутків художника у цьому жанрі. У процесі значних соціальних і духовних змін першої половини ХІХ століття, із пожвавленням художнього життя майстри все частіше звертаються до автопортрета, що свідчить про зростання суспільної ролі й значення митця як людини творчої професії. Написано “Автопортрет” в брюлловській манері  і позначено досить високими художніми якостями. Перед нами вродливий юнак із ніжними, благородними рисами обличчя. Розумні карі очі дивляться пильно і уважно прямо на глядача. Ледь помітна складка між бровами й енергійне підборіддя підкреслюють такі риси характеру портретованого, як наполегливість, уміння володіти собою. Модель постає як людина допитливого розуму, сильних емоцій, доброзичлива до людей, що уважно дивиться на глядача в момент натхненної творчості.

Художнику вдалося також вирішити в “Автопортреті” складні колористичні завдання. Смугляве обличчя з ніжним рум’янцем художник добре відтінив білим комірцем сорочки і темно-русявим волоссям. Дзвінкі коричнювато-золотисті тони, в яких витримано портрет, непомітно зливаються з темно-оливковим фоном. За психологічною виразністю і живописною майстерністю цей твір Д.І. Безперчого можна поставити поряд з кращими творами портретного жанру першої половини ХІХ століття.