Я прийшла з дитинства

Початок: 29 липня 2016, 16:00
Кiнець: 24 грудня 2017, 17:40
Мiсце: Виставкова зала ХХМ
Тип: Виставки

Виставка творів Т.Л. Золотарьової 

Відділ народного мистецтва Слобожанщини презентує персональну виставку Золотарьової Тетяни Львівни,  яку вона присвячує своєму чоловікові Володимиру і всій родині. В експозиції представлено понад 50 графічних творів, які виконано в техніці пастелі, акварелі, гуаші.

За фахом Тетяна математик. 1975 року закінчила Харківський державний університет ім. О.М. Горького (зараз ім. В.Н.Каразіна), але в душі вона – художник з народження. У дитинстві їй пощастило бути вільним слухачем дитячої художньої студії при Ермітажі, 1964 року закінчила дитячу художню школу ім. І.Ю.Рєпіна у м. Харків. У студентські роки малювання допомагало їй здавати іспити, але творчий шлях Золотарьова почала лише наприкінці 1990-х років. Проте на цей час має не одну персональну виставку. З 2001 року вчить дітей – спочатку у Центрі дитячої та юнацької творчості Шевченківського району Харкова, потім у сімейному клубі «Кенгуру», зараз у недільній школі при Храмі Петра і Павла і в приватній Школі змін.

Твори художниці різноманітні за темою: це квіткові і фантазійні композиції, архітектура, пейзажі, натюрморти. У даній експозиції велику увагу приділено ілюстраціям до казок Шарля Перро, Сельми Лагерлеф, Пола Гелліко, Андрія Таврова, Костянтина Паустовського. Також представлені малюнки на тему «Мій Харків».

Тетяна Львівна – м'яка, чутлива, дуже обдарована людина і як митець, і як педагог. Вона з любов'ю сприймає і людей, і природу, відкриває дітям красу навколишнього середовища. Багатство душі Тетяна вкладає і у свої твори. Уважний глядач завжди відчуває ці емоції і не залишається байдужим. Своїми добрими, радісними малюнками художниця ділиться з глядачем спогадами про своє щасливе дитинство. Вона каже, що дитинство – це величезна, ніжна, безсмертна і, в той же час, дуже вразлива країна. Їй хочеться, щоб ця країна була завжди країною щастя.

За словами Золотарьової, саме в дитинстві людина вперше зустрічається з казкою. «Адже казка виховує в людині людяність – цю дивовижну здатність перейматися чужим нещастям та радіти радості іншого» (К.І.Чуковський).

Казка потрібна людині завжди. За словами Антонія Погорельського, думки, навіяні казками, ростуть разом з людиною, але суть їх залишається незмінною. Казки ми пам’ятаємо все своє життя. Тетяна Львівна пише: «Скільки пам’ятаю себе – всюди була казка: і колискова матусі, котра в серці поселила любов, і казки, які читали разом з дідусем і батьком, пробудження природи і радість зустрічі з сонечком та яскравими рожево-червоними хмарами, та диво кожної билинки, і очі моїх рідних вчителів та друзів. А зараз світ, який знов відкриваємо разом з онуками, велич краси Божого світу і, звичайно, малюнки до казок. Та попереду теж казка, яка продовжує свій шлях».

Твори Золотарьової експонувались на персональних виставках у Музеї народного мистецтва Слобожанщини (2006 р., 2012 р.), Харківському Національному університеті ім. В.Н.Каразіна (2004 р., 2008 р.), Харківському театрі ляльок (2001 р., 2005 р.), на виставці, присвяченій 150-річчю до дня народження Г.Семірадського в смт. Печеніги Харківської обл., на виставці «Вікно у дивосвіт» Харківського клубу писанкарів (1999 р., 2003 р., 2006 р.), виставці майстрів народної творчості України.

Роботи художниці зберігаються у Харківському художньому музеї, у приватних колекціях в Україні, Ізраїлі, Росії, Канаді, Італії.

Виставка працювала з 29.11.17 по 24.12.17