вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Виставки - ПІНОКОТЕКА
ПІНОКОТЕКА
ПІНОКОТЕКА
Початок: 22 квітня 2016, 16:00
Кiнець: 23 травня 2016, 17:40
Мiсце: Харківський художній музей
Тип: Виставки

Виставка творів вірменських художників

"Без рідної землі, без тісного зв'язку з батьківщиною не можна

 знайти себе, свою душу. Я переконаний, що не було художника без землі.

Серце землі знаходиться в серці людини. Все бере початок в цьому серці".

М.С.Сарьян

 

Харківський глядач, особливо молодий, небагато знає про образотворче мистецтво Вірменії, найчастіше воно асоціюється з іменами М. Сарьяна і С. Агаджаняна - засновниками національної живописної школи. Насправді ж мистецтво цього стародавнього народу, який зазнав багато трагічного, але зберіг силу духу і почуття власної гідності, доброзичливість і мудрість, філософську глибину думки і прагнення до прекрасного, дуже різноманітно. У ньому тісно переплетені традиційне і новаторське, реальне і вигадане, в ньому є відчуття вічності і чарівна краса новітнього руху.

В рамках даного проекту демонструються живопис, графіка, скульптура і декоративно-прикладне мистецтво яскравих представників вірменського мистецтва XX століття з колекції Харківського художнього музею і твори 17 авторів, етнічних вірмен, які проживають в Україні, але чия творчість, безумовно, не стає від цього менш перейнятою національним духом.

Музейне зібрання робіт вірменських художників не можна назвати значним, проте, в ньому представлені твори яскравих  майстрів пензля старшого покоління. Серед них М. Сарьян, В. Степанян, О. Зардарян, Л. Бажбеук – Мелікян.

         Творчість М. Сарьяна справила величезний вплив на наступні покоління вірменських художників. Відлуння його живопису ми бачимо і до сих пір в сучасних роботах. Сарьян стверджував національне мислення в образотворчому мистецтві. Головними рисами живопису М. Сарьяна можна назвати чільну роль кольору, що несе в собі і світло, схильність до узагальнення і, звичайно ж, оспівування національної природи і духу. Саме вони часто стають основою художнього світосприйняття сучасних вірменських художників. Добре знаючи свій рідний край, його історичні пам'ятки, Сарьян не міг залишитися байдужим до тих місць, які пов'язані з пам'яттю О.С.Пушкіна, з його знаменитою подорожжю до Ерзерума. Протягом ряду років, працюючи над цією темою, він створив картину «О.С.Пушкін в горах Вірменії 1829 року». Висловлюючи внутрішнє бачення художника, його, якщо завгодно, інстинкт, колір домінує на полотні; життя, по Сарьяну, виражається насамперед у кольорі. Кольорове рішення його твору зачаровує своєю ритмічністю, музикальністю і вишуканістю, виявляє витоки як в набутті російського і зарубіжного авангарду початку ХХ століття, так і в багатовіковій художній спадщині вірменського народу.

Природа Вірменії, її гори і ущелини, озеро Севан відображені на роботах М. Абегяна, Г. Гюрджяна, О. Зардаряна. Краєвид М. Абегяна спокійно-споглядальний у філософському сенсі цього поняття. У ньому панує зосереджена, виразна ліричність. Головне для майстра тут - розкрити красу повсякденну, нескінченну привабливість рідної землі, висловити свою синівську любов до неї. Оптимістичне бачення світу, що виявляється в поетичній інтерпретації життя природи і краси рідної країни, завжди відрізняли роботи О. Зардаряна. Життєстійкість і щедрість цієї землі, що купається в променистій теплоті літа, величність і прихильність природного середовища - це найбільш привабливі особливості даного пейзажу. У Г. Гюрджяна ми бачимо природу у її первозданній красі, чуємо її мудре мовчання. Динамічність мазка сприяє виразній передачі пластики важкої маси каменів, руху води. Насичений колорит надає полотну емоційної піднесеності. Художник передає природу епічно-монументально, поліфонічним ансамблем фарб, що звучить оптимістично і життєрадісно.

Художників Л. Бажбеук-Мелікян і В. Степанян в портретах привертають характери цілісні, наповнені духовною енергією. Їх життєву силу не можна не оцінити. В образах, насичених високою емоційністю, розкриваються психологічні глибини – портретовані зосереджені, занурені в себе. Це стан віддаляє героїв, застиглих на полотнах, від усього стороннього, підносячи їх і надаючи їм особливої шляхетності. Портрети – безмовна розповідь про покоління, яке уходить – дають змогу відчути живу і міцну нитку, що зв’язує минуле і сьогодення.

У роботі А. Парсамяна «Вірменське село» селянський побут гірського селища представлений як сцена епічного звучання, в якій вгадується її невідбутність, повторюваність із століття в століття. Баладний пафос картини, її інтонаційно-ритмічний лад надають творові спокійної монументальної величі, філософської значущості.

Натюрморт для вірменських художників - поема про рідну землю. У хороводі звичайних предметів, що знаходяться в фокусі художнього погляду живописців, живе краса завдяки епічному звучанню полотен і їх кольорово-лінійній мелодиці. Роботи М. Асламазян підкуповують своєю ясністю, свіжістю, нічим не замутненою чистотою відчуття життя. Натюрморт «Квітучий кактус» полонить світлою і тихою принадністю. Живописець прагне до того, щоб естетичний зміст її роботи втілив радість буття, щасливу повноту володіння барвистим багатством світу, щоб в зображенні багатоликих деталей предметного оточення відчувалося підпорядкування строкатої стихії вражень логіці розуму, смаку, гармонії. Натюрморти О. Бебутовой, в основі яких лежать аналітичні основи, можна вважати формулою її творчості. Образ світу, створений художницею в «Натюрморті з айвою» стрункий і суворий. Любовно і ретельно відтворює вона живу чарівність кожного плоду, їх красу і поезію. Композиційні прийоми, чистота і вишуканість натюрморту націлені на те, щоб створити свого роду «хор солістів». Уміння втілити мить захопленого занурення в красу видимого світу - основа привабливості натюрмортів  Р. Агасяна. Життєва переконливість досягається безпосередністю сприйняття художником, компактністю композицій, широкою живописною манерою письма.

Важко переоцінити внесок Вірменії в світову культуру. Цей внесок величезний, він має універсальне значення і, природно, не може бути вичерпаний однією виставкою. Але можна поставити перед собою інше завдання - спробувати наблизитися до самих основ світовідчуття цього надзвичайно обдарованого і гордого народу.