вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Виставки - Мистецтво емалі
Мистецтво емалі
Мистецтво емалі
Початок: 05 січня 2018, 16:00
Кiнець: 18 лютого 2018, 17:40
Мiсце: Виставкова зала ХХМ
Тип: Виставки

Художні емалі сучасних авторів із зібрання «Музею українського живопису» (м.Дніпро)

Термін «емаль» став застосовуватися художниками та мистецтвознавцями на зламі ХІХ та ХХ століть. До цього часу активно побутувала назва «фініфть» (від грец. χυμευτόν, χυμεύω  «змішую»).

Перший досвід у розвитку мистецтва емалі в нашій країні належить заслуженому художнику України Олександру Бородаю. Саме він спільно із заслуженим художником України В’ячеславом Даниловим починав у тогочасному Дніпропетровську власні творчі розробки у царині емалі. Сплеск працездатності Олександра Бородая-емальєра припадає на 1980-ті – 2000-і роки та безпосередньо пов’язаний із київським періодом його творчості, коли митець став лідером мистецтва гарячої емалі. Бородай виховав цілу плеяду своїх талановитих учнів, які вже стали відомими художниками-емальєрами. Вперше із технікою емалі у майстерні Бородая познайомився знаний дніпровський монументаліст та дизайнер Станіслав Юшков. Довершені оригінальні твори демонструють непересічний талант справжнього живописця. Відтепер Станіслав Юшков працює та водночас виховує когорту талановитих учнів у майстерні художньої емалі, що розпочала свою роботу у травні 2015 року в стінах Музею українського живопису (м. Дніпро). Серед учнів митця відомий дніпровський живописець В’ячеслав Апет, молоді художники Аліна Набока та Олександр Антонюк.

Пристрастним колекціонером емалі виступив засновник Музею українського живопису Олег Наумов. Завдяки його діяльності в музеї була зібрана колекція емальєрних творів, що дозволила створити перший та єдиний в Україні музей художньої емалі. Головна мета музею – познайомити широке коло глядачів – мешканців та гостей міста з цим унікальним мистецтвом, відроджувати та розвивати його на теренах України.

Основу зібрання музею склали кращі зразки емальєрного мистецтва Китаю, Японії та Франції кінця ХІХ – початку ХХ століть: вази, композиції та портрети, предмети малої пластики, декоративний посуд.

Інший експозиційний розділ музею, комплектування якого триває дотепер – це твори сучасних митців-емальєрів. Майстерню художньої емалі дійсно можна назвати єдиним в Україні центром численних експериментів та мистецької праці як вітчизняних емальєрів, так і художників з країн ближнього зарубіжжя.

На базі майстерні з моменту її заснування (травень 2015 року) відбулося понад 10 симпозіумів. Результати плідної праці багатьох художників у рамках кожного із них відтепер є частиною музейного зібрання.

Наразі мешканці та гості міста Харкова мають нагоду якомога ближче познайомитися із маловідомим, але дуже оригінальним та незвичайним видом мистецтва у виставкових залах Харківського художнього музею.

Експозиція виставки об’єднала півсотні робіт вісімнадцятьох митців, демонструючи своєрідність художників різних етнографічних регіонів України, індивідуальність творчих шляхів різних авторів, відмінності у володінні емальєрною лексикою, багатство невичерпних можливостей матеріалу, єднання традицій з інноваціями.

Юшков Станіслав Олексійович
Нар. 1950
Без назви.2015
Мідь, емаль, левкас

Станіслав Юшков – знаний дніпровський митець, невпинно відчуваючи жагу нового, протягом власного мистецького буття віднайшов власний стиль, мова якого однаково дзвінко лунає у його гобеленах, акварелях та пастелях. Виключенням не стали емальєрні знахідки художника. Декоративні соковиті фактурні плями, символи та знаки «родом із Трипілля», жіночі силуети, уявні риси облич, архітектурних масивів, зооморфних мешканців певного сюжету – усе в сумі являє ту чи іншу образну структуру кожної композиції. Його роботи позбавлені назв, оскільки поява будь-якого словесного означення неодмінно обмежить вкрай дивовижну нескінченність кольорових просторів та розгорнутих дійств.

За плечима киянина, метра українського емальєрства Олександра Бородая безліч експериментів, творчих спроб та відкриттів. Кожний його крок відзначився особливою метафоричністю, внутрішньою експресією, лірикою та романтизмом, незмінною філософією. Космічні роздуми майстра відбилися у нових роботах «Всесвіт» (2015) та «Сонцесвіт» (2017).

Емалі дружини Олександра Бородая – Тамари Турдиєвої привертають увагу символіко-містичним спрямуванням, камерністю сюжетів та декоративною ошатністю: «Розмова» (2006), «Портрет» (2016).

Яскравим національним колоритом, глибиною та переконливістю образу вирізняється «Портрет козачки Ганни Кошманенко» (2009) у виконанні Івана Кириченка (м. Київ). Художня композиція акцентує увагу на технічних аспектах її виконання – робота складається з окремих мозаїчних декоративних частин та єднає дві техніки: емаль та гравірування на мідних поверхнях.

За стилістикою та манерою завжди упізнаваними є твори дніпровського живописця В’ячеслава Апета. І хоча у царині емалі майстер працює нещодавно, результати його роботи істинно вражають. Тематичне наповнення композицій художника досить різноманітне: від аскетичних мотивів до вільних жанрових оповідей. Мова художника також вирізняється певною мінливістю, коливаючись від графічності ліній та монохромного колориту до складної живописності багатошарових плям та контрастних тональних кольорів. Символічна складова виразною константою лунає як у натюрмортах – «Груші» (2015), так і у алегорично-філософських інтерпретаціях естетики жіночої краси – «Жінка з рибою» (2015), «Перлина» (2015).

Інший цикл робіт В’ячеслава Апета можна умовно об’єднати у серію, що творить новий архетип жінки: дещо міфологізовані образи вирізняються вишуканістю пластики, ліричною чуттєвістю та тонким еротизмом – «Вечір» (2017), «Споглядаючи» (2016), «Троянда з часом» (2016).

Варто відзначити успішність кроків у царині емалі юної генерації дніпровських митців – живописця Олександра Антонюка, а також майстра живопису, графіки та емалі Аліни Набоки, яка наразі плідно працює над створенням монументальних декоративних емалевих панно.

Символіко-філософські обрії творчих думок закарпатського митця Василя Тимка знаходимо у його творах «Гніздо фенікса» (2015) та «Вільна» (2015).

Слід зауважити, що регламент проведення симпозіумів на базі Музею українського живопису час від часу вимагав спільності тем, у яких художники мали творити. Таким чином, світ побачили окремі тематичні розділи. Один із таких – «Країна сонця, що сходить». Роботи із означеного циклу презентують імена талановитих киян: Устима Федька, Анастасії Рябчук та Марії Луцик.

Окреме ядро експозиції утворили роботи чуваського монументаліста, графіка, живописця та емальєра Віталія Петрова, більш знаного під псевдонімом Праскі Вітті. Його авторські фольклорні композиції красномовними образами здатні переповісти історію та легенди чуваського етносу.

Окремої уваги заслуговують спроби художників поєднати емаль із елементами оформлення. Винахідливість авторів втілена у варіативності матеріалів: кольорове скло, тканина, фольга, кахлі, дерево; а також техніках: левкаси, акварелі та енкаустика.

Складно описати хвилюючу мить, коли художник щойно дістає з печі металевий лист, і доводиться чекати, допоки червоний відтінок жару народжує остаточні кольори новостворених емалей. Майстри зізнаються: часто доводиться бачити дещо інший результат, відмінний від того, про який мріялося. Однак саме він врешті буде володіти тією магнетичною силою, що буде бентежити уяву багатьох, хто захоче відкрити для себе Всесвіт сучасних українських емалей.

Володимир Маліков
провідний науковий співробітник
Музею українського живопису