вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Виставки - Михайло Попов. Живопис. Графіка. Інсталяція
Михайло Попов. Живопис. Графіка. Інсталяція
Михайло Попов. Живопис. Графіка. Інсталяція
Початок: 24 липня 2016, 16:00
Кiнець: 17 листопада 2016, 17:40
Мiсце: Виставкова зала ХХМ
Тип: Виставки

Михайло Іванович Попов – живописець, аквареліст. Народився 1946 року на хуторі Ягли, Харківської області. Закінчив Харківський художньо–промисловий інститут, де навчався у Є. Бикова, Н. Вергун, А. Константинопольського. Учасник багатьох вітчизняних та закордонних виставок. Персональні проекти відбувались в Харкові, Києві, Львові, Торонто (Канада), Празі (Чехія), Ризі (Латвія) та Вашингтоні (США). Член Національної спілки художників України з 1985 р. Заслужений художник України з 2005 р. Твори знаходяться у музейних та приватних колекціях України та за кордоном.

Виставка представляє творчість знаного в Україні та за кордоном харківського митця Михайла Попова. Ретроспективний характер персоналії зумовив включення до експозиції як відомих, певною мірою знакових у галереї автора робіт, так і нових, незнайомих широкому глядацькому колу. Експозиція не обмежена хронологічними, сюжетними, видовими або жанровими пріоритетами, а має на меті різнобічну презентацію доробку майстра, наділеного непересічним художнім хистом та гостро індивідуальним мистецьким баченням.

Живопис М. Попова простий та складний одночасно. Близька, досить зрозуміла семантика образів, народна природа персонажів, гротескове, іноді епатажне їх трактування поєднуються у творчому методі художника з осягненням та авторським перетлумаченням малярських надбань доби модернізму, його європейських засад та вітчизняних інтерпретацій. І як обов’язкова, визначальна для образотворчої концепції складова – міцний зв'язок з національним корінням, сприйняття історичної пам’яті рідної землі як єдино можливого ґрунту життєвої та творчої позиції. Прагнення філософського узагальнення, розуміння художнього образу як насиченої глибинним змістом метафори, що іноді дає глядачу тільки натяк, зумовлюють особливе ставлення митця до роботи з формою та простором. А саме: умовність художньої мови, наближення пластичних рішень до естетики наївного мистецтва, вільна архітектоніка, далека від ілюзорної передачі середовища, переважно з визначеним композиційним вузлом, що виокремлює головних героїв, акцентуючи на характерному: обличчі (очах), пластиці постатей, жестах, атрибутах. Непересічними видаються й відносини художника з кольором, від сміливого, але фахово вивіреного, використання яскравих, інколи контрастних елементів палітри, що задають звучний лад картини, до спокійних, нюансованих в межах одного домінуючого тону  полотен, вишуканих, гармонійних сполучень акварелі, яка ще з раннього періоду займає особливе місце в творчості М. Попова. Наочна і певна графічність живописної манери митця, важлива роль лінії, що не тільки виконує формотворчі функції, а й працює на загальний темперамент зображення.

Мистецька практика майстра не вичерпується малярством та графікою. Повсякчасний творчий рух Михайла Попова, пошук нетривіальних прийомів та засобів виразності привели до появи особливої частини авторського доробку – інсталяцій, робота над якими, за висловом самого художника, «допомагає розвивати образне мислення». Саме так, з простих, добре відомих побутових речей (глечики, ложки, серпи, рогачі, взуття тощо), разом з тим обов’язково вживаних, які містять тепло та енергію людську, шляхом знайдених, «побачених» митцем поєднань виникають цілісні та ємні за символічним звучанням композиції. Предметні конструкції майстра зберігають корінний зв'язок і з його живописом, і з ще однією сферою творчості М. Попова – літературною діяльністю. Міні-новели, видані збіркою «Яр-хутір» (2010), ніби вербальні аналогії художніх робіт митця, де панує самобутня творча індивідуальність, яка знаходить величне та непізнане в  близькому та  буденному.

"Петро Денисович і його жінка", 1989.