вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Виставки - Майстри Київської художньої школи
Майстри Київської художньої школи
Майстри Київської художньої школи
Початок: 01 лютого 2018, 10:01
Кiнець: 30 червня 2018, 17:40
Мiсце: Харківський художній музей
Тип: Виставки

Живопис з колекції музею

2017 року виповнилось три ювілейних дати видатним представникам Київської художньої школи – 175-річчя від дня народження В.Д.Орловського (1842-1914), 155-річчя М.К.Пимоненка (1862-1912), 160-річчя С.І.Світославського (1857-1931).

Концептуальний задум виставки – показати твори цих майстрів, добре знаних в постійній експозиції, доповнених фондовими, також є першою спробою представити Київську художню школу, з якою наш глядач знайомий набагато менше, ніж із славетною харківською.

Виставка творів киян є досить нечисленною – біля 30 творів, які надійшли до колекції музею у різний час із різних джерел – музеїв, приватних колекцій, державних установ.

Володимиру Орловському у своїй творчості довелось прокладати шляхи українському реалістичному пейзажному живопису, заснованому на засадах пленеризму та досягнень європейського мистецтва ІІ пол. ХІХ ст. Залишаючись художником академічного напрямку, постійним експонентом виставок, які відбувались в Петербурзькій Академії мистецтв, художник розробляв теми, пов’язані з рідною українською природою, її величною, епічною красою і роздоллям. Тогочасна критика зазначала, що за популярністю картини Орловського поступалися лише Айвазовському, а його «ефекти хмар» принесли славу небесного, повітряного художника, чий підхід успадкував і розвинув один із найбільш уславлених учнів  Орловського – Сергій Васильківський. Сім живописних робіт Орловського з колекції ХХМ належать до різних періодів творчості митця, його подорожей і поїздок Україною, особливо влітку і навесні, улюбленому часі року художника.

Як відзначають фахівці, Петербурзька АМ виховувала пейзажистів, які передавали в картинах красу піднесено-урочистого мотиву. Ці риси якраз і втілив у своїх роботах В.Орловський. Серед них – два монументальних полотна вертикального формату – «Відпочинок в степу» та «На березі моря». У цих роботах автор використовує свій улюблений композиційний прийом – низьку точку зору на горизонті другого плану, що викликає враження «внутрішньої рами», вже згадуваний «ефект хмар» з відчуттям величі степового та морського простору.

Монументальне полотно «Повінь» викликає відчуття величної картини природної стихії. Композиційне вирішення – наближення першого плану і водночас зображення дальнього, що вільно проглядається, побудоване на повільному чергуванні лінійних ритмів, належить до просторово-панорамного пейзажу. Побудована на переходах сріблясто-блакитних тонів водної поверхні, картина викликає майже фізичне відчуття свіжого весняного вітру, перлисто-сірого повітря, насиченого вологою. Простір водної стихії оживляє зворушлива деталь – зіщулена фігурка кота, що пережидає негоду на деревині.

Орловський В.Д. Повінь

Образно-стилістичний характер творчості Сергія Світославського обумовлено його навчанням у Московському училищі живопису, скульптури і архітектури у В.Перова та О.Саврасова. Його однокурсниками були брати К. і С.Коровіни, І.Левітан. Це пояснює і той стриманий, м’який брунатно-сірий колорит, інтерес до міської теми, розробку лірико - епічного напрямку в пейзажі. Світославський прожив у Києві 27 років у батьківській садибі, майже половину свого життя. У пейзажах, виконаних в Україні, колорит його творів еволюціонував від умовної брунатно-сірої гами до багатоцвітності пленерного письма, хоч і позначеного певною академічною умовністю.

Епічним спокоєм, лінеарним чергуванням піщаної смуги берега і синьо-сірої гладі ріки позначено полотно «Пором на Дніпрі». Предметно-колористичний центр картини – пором із зображеними на ньому людьми і худобою. Цей же сюжет, але вже етюд невеликого розміру, зображує той же пором («Вид Києва»), але змінюється колористична гама твору, стаючи більш насиченою і щільною. Любов до епічного пейзажу фризового, витягнутого вшир формату, який, здається, має продовження поза рамками полотна, є визначальною у творчому доробку майстра.

Серед художників, що торкались теми, пов’язаної з Середньою Азією, найбільш відомі імена В.Верещагіна та М.Каразіна. Цих майстрів більше цікавили сюжети, пов’язані зі «славою російської зброї» – воєнними походами, етнографічними сценами та своєрідною східною екзотикою, укладом життя тамтешнього населення. Світославський, який відвідав Середню Азію тричі (1890, 1900, 1910-11 роки), шукав нових живописних вражень, образно-пластичних вирішень у передачі пленерного краєвиду. Одну із робіт цього циклу – «Східний пейзаж» представлено на виставці.

Картина «Жінки – рибачки» належить до рідкісного за жанровими ознаками твору, де головним є побутовий, а не пейзажний мотив. Постаті жінок, показаних під час напруженої праці, передано узагальнено, з відчуттям певної монументальності.

Батьківський будинок на Куренівці, тихій околиці Києва, що притулився до заплавних дніпровських лугів, часто ставав предметом зображення у картинах художника. Великоформатне полотно «Садиба художника взимку» (1890) виконано у майже монохромному, сталево-сірому колориті. Студену «застиглість» зображення «прокреслено» людськими і пташиними слідами у м’якому і вологому снігу, переданому м’якими тональними переходами темно-сірого і білого кольору приглушеного звучання.

Діапазон творчості Миколи Пимоненка був широким. Він з успіхом працював як жанрист, пейзажист, анімаліст, був неабияким портретистом.

Мистецькі пошуки у творчості М.Пимоненка були повністю пов’язані з Україною, її мальовничою природою, колоритними сценами побуту, обрядів, свят українського календарного року, трудових буднів, які сприймаються як величний і піднесений ритуал. Життя самого художника і його родини проходило в Києві і в селі Малютинка недалеко від міста, яке стало для нього також місцем творчого натхнення. Місцеві селяни, їх побут і праця стали для художника своєрідним «місцем сили». Композиції його картин різні – випадково вихоплена з життя сценка на міській вулиці («Зустріч з земляком»), «розіграна» психологічно тонко, з настроєм, живописною передачею сльотавого дня, дощової мжички, що легким фльором огортає персонажів картини. Навпаки, яскравим сонячним «підмальовком», мінливими фарбами гарячого літнього дня сповнено «Сінокіс» і «Ярмарок».

Пимоненко М.К. Ярмарок

Вперше показано дві мініатюрні за розміром роботи художника – «Захід» і витончені за колоритом, позначені безпосередністю та свіжістю живописного враження.

Досвід роботи в батьківській майстерні іконопису відчутно в ескізі образу св.Олександри для Володимирського собору в Києві. Емоційний настрій картин Пимоненка міг бути і трагедійним, гостро-викривальним. У полотні «Жертва фанатизму», художник засуджує прояви насильства та релігійної нетерпимості, цьому настроєві підпорядковано живописний колорит картини, сповнений експресії і напруги.

Невелика за кількістю творів, але інформативно насичена, з поєднанням і добре відомих широкому загалу творів, і представлених вперше виставка, безсумнівно, стане ще однією цікавою сторінкою у художньому літописі нашої музейної колекції.