вул. Жон Мироносиць, 11 т/ф +38 057 706 33 94
Пн, Ср, Чт, Пт, Сб, Нд - 10:00 - 17:40 Вт - вихідний
Державна картинна галерея Харкова в період окупації (1941-1943 рр.). Хроніка подій.

Українська державна картинна галерея, заснована 1934 року, була однією з найбагатших і найстаріших скарбниць світового та вітчизняного мистецтва й культури. Колекція галереї, зібрана зусиллями кількох поколінь, напередодні Великої Вітчизняної війни налічувала понад 75 тис. експонатів – творів вітчизняного, східного та західноєвропейського мистецтва. Тут були картини, скульптури, старовинний живопис, меблі різних епох та стилів, твори українського декоративно-ужиткового мистецтва. 25 жовтня 1941 року Харків був окупований фашистськими військами. Позбавлена опалення, електроенергії, охорони картинна галерея опинилася у катастрофічному стані. Не претендуючи на повноту відтворення музейного життя Державної картинної галереї у період окупації, подаємо хронологію подій, що знайшли відображення у документах, люб’язно наданих Державним архівом Харківської області . У викладі хроніки подій збережена мова та стиль документів. З листопада 1941 р. директором картинної галереї став професор Кутепів.

12 листопада 1941 р. Відбулось перше засідання відділу охорони пам’яток культури. Головує професор Костенко, керівник відділу мистецтва м. Харкова. На засіданні були розглянуті питання загального стану художніх закладів, їх об’єднання та становище матеріальної бази. Професор Кутепів доповів, що галерея втратила понад 300 картин та близько 4000 творів графіки. Були вжиті заходи щодо повернення викрадених речей, але, не дивлячись на це, є всі умови, щоб розпочати роботу музею та відкрити виставку німецького мистецтва. Керівник картинної галереї ім. Шевченка повідомив, що галерея втратила 100% творів Шевченка (вивезених більшовиками). Залишились другорядні портрети Шевченка, меблі, репродукції з творів художника. Власне, картин Шевченка більше немає. Було прийнято рішення об’єднати художню картинну галерею з картинною галереєю Шевченка. Нова установа отримала назву  Харківський національний художній музей.

5.12.1941. «Стан закладу Українського художнього музею (вул. Басейна, 18а). 1.Основний будинок закладу – кам’яний 4-х поверховий з цоколем, 16.000 куб. метрів. Будинок потребує капітального перекриття даху, часткового ремонту віконних та дверних рам, пофарбування стін та стелі експозиційних залів. 2. Дворовий флігель – кам’яний одноповерховий потребує перекриття даху, настилу підлоги, ремонту вікон та дверей. 3. Спецобладнання потребує доповнення та переробки стосовно вимог нової експозиції. Господарське майно потребує ремонту та деякого поповнення (дивани, крісла). 4. На січень – березень потрібно 90 тонн палива, є – 40 тонн. 5. Охорона цілодобова: вдень охороняється вхід до музею контролером, вночі – нічним вартовим. Директор музею проф. Р.В. Кутепів.»

Листопад-грудень 1941 р. «Звіт Українського художнього музею відділу культури та освіти. 1.Організаційні заходи. З 6 листопада Музей відновив всю роботу. Проведена реєстрація персоналу. Виявилось понад 30 осіб. Вжито заходів з обліку художніх речей, вивезених більшовиками: картин вивезено 306, ковдр – 1, килимів – 15; з відділу штихарства понад 4000 речей. Найгірше пошкоджено відділи європейського та російського малярства, частково українського: з найбільш цінних творів вивезені речі Патініра, Скореля, Доменікіно, Гвідо Рені, Дюрера, Кранах та ін. З українських художників – твори Т. Шевченка, Д. Безперчого, С. Васильківського та ін.»

Крім того, картинна галерея зазнала шкоди від грабіжників: вкрадено понад 14 килимів та порцеляну. Але основні фонди музею збереглися (понад 2500 картин, 27000 гравюр, значна кількість порцеляни та художніх виробів з народного мистецтва), що дає змогу Музею функціонувати як культосвітня наукова установа. Одержана згода секції мистецтва про перейменування картинної галереї в Український художній музей, що відповідає за змістом, наявним фордам й напрямку роботи.

11.03.42 р. Відбулася нарада співробітників Українського художнього музею, присвячена вшануванню днів народження та смерті Т.Г. Шевченка, на якій ухвалили організувати окрему залу творів Шевченка. Нарада звернулась до відділу освіти Міської Управи відпустити кошти (5000 кар.) для придбання фотокопій творів Шевченка. Було також вирішено провести науково-дослідну роботу на тему: «Вплив К. Брюллова на Т. Шевченка».

Січень – березень 1942 р. Звіт. Протягом звітного періоду основна робота музею полягала у збереженні художніх фондів та підготовці до наступного відкриття музею. Були проведені: «1. Ремонт та обладнання приміщень, 2. Скорочення штатів музею до 15 чол. згідно з вказівками Міської Управи.  3. Реорганізація структури музею: було створено 4 основні відділи: а) Європейського мистецтва; б) Українського мистецтва; в) Мистецтва Сходу; г) Кабінет графіки» Важлива частина загальної роботи музею полягала в обслуговуванні потреб німецьких збройних сил, представники яких часто відвідували музей. Був розроблений план виставки німецького мистецтва, затверджений доктором Ремпелем. «Висновки: 1. За перший квартал року вдалося зберегти основні фонди музею і налагодити роботу в справі, підготовки нової експозиції. 2. Проведена реорганізація музею повинна сприяти розвиткові національного напрямку в діяльності музею і забезпечити надалі чільне місце українському мистецтву. 3. Музей весь час функціонував, обслуговуючи представників німецьких збройних сил. 4. Відповідні органи повинні допомагати музеєві зміцнювати матеріально-фінансову базу …. »

23.04.42 р. «Директор Українського художнього музею проф. Кутепів доводить до відома проф. Костенка, що згідно з загальним розпорядженням німецького військового командування жодного вилучення з фондів Музею не повинно бути, окрім винятків, коли на це давався спеціальний дозвіл».

12.06.1942 р. На пропозицію провести оцінку художніх творів, тимчасово переданих представникам німецьких збройних сил, дирекція Українського художнього музею для визначення цін склала комісію: проф. Кутепів, ст. науковий співробітник О. Нікольська, ст. науковий співробітник Берченко та науковий співробітник Г. Губа і вважає за доцільне подати такі міркування: 1. Ціна на художні твори відома лише у тому випадку, коли музей купував ці твори. 2. Встановити ціни може лише комісія за умові безпосереднього огляду цих речей. 3. Крім того, потрібно брати до уваги, що ціни на художні твори на міжнародному ринку коливні, а зараз визначити вартість в радянських карбованцях можна лише приблизно.

7.08.1942 р. Директор Українського художнього музею проф. Кутепів повідомляє відділ Освіти харківської міської Управи (проф. Костенка), що за інвентарним обліком кількість художніх речей різних категорій дорівнює 33520, з цієї кількості в експозиції перебуває – 2435. Крім того 103 художні твори тимчасово вилучено з Музею для потреб німецьких збройних сил. 20.08.1942 р. Дирекція Українського художнього музею просить відділ освіти Харківської міської Управи звернутися до відповідних вищих органів за дозволом відкрити музей для подальшого відвідування, а також подбати про опалення будинку та невідкладний ремонт даху.

9.10.1942 р. В.Костенко звертається до всіх мистецьких закладів м.  Харкова з проханням: у зв’язку з відкриттям виставки «Геть більшовизм», подати до Українського товариства «Просвіта» всі матеріали (діаграми, фото, статистичні відомості, документи, тощо) та переглянути раніше подані. Надписи повинні бути українською та німецькою мовами.

19.10.1942 р. Професор Кутепів звертається до пана Обербургомістра м. Харкова «у зв’язку з наступною річницею звільнення міста від більшовицької влади з проханням про офіційне відкриття Українського художнього музею». Була створена цілком нова експозиція з трьох основних відділів і музей був підготовлений до відкриття. Проф. Кутепів просить підтримки та ретельної допомоги з боку Міської Управи у забезпеченні всіма потрібними засобами для нормальної діяльності музею.

22.10.1942р. 21 жовтня з Українського художнього музею представниками SD знято тимчасовий секвестр, і музей оголошено вільним від нього. Таким чином, була надана можливість приступити до офіційного відкриття цього закладу – це було найпростіше рішення, бо інші пропозиції, наприклад, влаштувати виставку в будинку Міської Управи (д-р Ремпель), призвели б лише до величезних труднощів. Проф. Кутепів висловлює міркування про недоцільність влаштування виставки в іншому місці.

24.10.1942 р. Директор музею проф. Кутепів у зв’язку з реорганізацією музею Слобожанщини й відкриттям нового Історично-археологічного Музею порушує клопотання перед Обербургомістром м. Харкова про передачу речей художнього змісту з музею Слобожанщини до Українського художнього музею.

31.10.1942 р. Заступник Обербургомістра м. Харкова В.Ф. Сеник звертається  до д-ра Райхеля з проханням про дозвіл відвідувати художній музей цивільним населенням.

2.11.1942 р. Директор Українського художнього музею проф. Кутепів повідомляє Обербургомістра м. Харкова, що 21 жовтня представником SD було знято тимчасовий секвестр з художнього музею, а 22 жовтня з Міської Постійної комендатури одержано заборону вільно входити до музею без окремого дозволу від пана коменданта міста.

19.11.1942 р. Дирекція Українського художнього музею просить пана заступника Обербургомістра м. Харкова В.Ф. Сеника дати розпорядження про відповідне збільшення штату музею, а також про збільшення асигнувань на інші статті кошторису музею, що забезпечити надалі більш сприятливі умови його діяльності.

21.11. 1942 р. Дирекція Українського художнього музею звертається до пана Обербургомістра м. Харкова з проханням дати розпорядження надати музею краще й більш придатне приміщення для розташування музейних скарбів.

23.11 1942 р. Лист до заступника Обербургомістра м. Харкова В.Ф. Сеника, в якому Кутепів повідомляє про загальний порядок відвідування музею: дні відвідування – неділя, субота з 10 до 14 г., понеділок – день відпочинку; платня за вхід – 5 крб. Окремо 50 крб. за екскурсію, які одержує науковий співробітник музею, що проводить екскурсію.

30.11. 1942 р. Відбулося засідання комісії, яка розглядала питання про придбання творів мистецтва для Українського художнього музею, на ньому затвердили проект «Положення» про комісію, її завдання та функції, про конкретні заходи у справі сприяння розвитку творчості наявних українських художників м. Харкова та створення закритої виставки з творів харківських митців.

14.12.1942 р. У Харкові заснували Будинок ім. Т.Г. Шевченка, який розташувався у колишній галереї картин Шевченка. Незважаючи на відсутність оригіналів картин Шевченка, в Будинку буде зібрано все те, що висвітлює життя, творчість Т.Г. Шевченка, його громадську діяльність. В Будинку організовується постійна виставка творів Шевченка з 8 відділів. Директор будинку Т.Г. Шевченка – худ. Данильченко.

3.01.1943 р. Дирекція Українського художнього музею проф. Кутепів повідомляє відділ Освіти Харківської Міської Управи про стан музею на 1.01.1943 р.: кількість художніх речей за інвентарним обліком – 33351, з них в експозиції – 2442; кількість відвідувачів за рік – 894; персоналу наукового та обслуговуючого – по дев’ять осіб.

І остання дата, якої, природно, немає у цій документальній хронології, але яка стала завершенням існування картинної галереї – 13 серпня 1943 р. Зі спогадів співробітниці музею Г.О. Губи, того дня до будинку галереї під’їхала машина, з якої вийшли есесівці. Вони облили бензином будинок і підпалили його. Серед численних злочинів німецьких окупантів в Україні зруйнування Державної картинної галереї у Харкові єдиним з найбезглуздіших проявів варварства. Від цього багатющого сховища мистецтва збереглась лише та краща частина, що була евакуйована. Все, що залишилось у Харкові під час окупації, було пограбовано і спалено фашистами. «Збитки нанесені Українській державній картинній галереї дорівнюють, за неповними даними, сумі в дев’яносто п’ять мільйонів карбованців». Загибель картинної галереї увійшла до величезного списку німецьких злочинів проти культури.

 

                                                                                                                                                                                                                                           Волошкіна С.А.